Архіви КДБ: Як повоєнну Одесу чистили від "білих мікробів"

Під час німецько-радянської війни окупована територія України стала ареною діяльності багатьох організацій та груп, які переслідували політичні цілі, протилежні ідеям відновлення радянської влади. Ступінь їхньої ангажованості нацистськими спецслужбами був різним у кожному окремому випадку. Проте цілком зрозуміло, що без хоча б ситуативних зв’язків з представниками окупаційної адміністрації чи спецслужб не обходилося.

Після повернення в Одесу радянської влади її спецслужби приступили до ліквідації усіх джерел і осередків спротиву та колабораціонізму. Серед тих, на кого "полювали" чекісти, були й учасники білогвардійської організації "Російський загальновійськовий союз"  – "Российский общевойсковой союз", РОВС. Саме за цією оригінальною абревіатурою Depo.Одеса й згадуватиме їх у статті.

Ще у 1944 році чекістам вдалося частково реалізувати агентурну справу "Білі мікроби", заведену на учасників РОВС, які під час окупації оформилися у філію під назвою "Група бойових військових чинів колишньої російської імператорської армії". Тоді радянською спецслужбою були заарештовані 72 її члени, ще 60, які виїхали з Одеси напередодні приходу підрозділів Червоної армії, були взяті на облік.

Та на цьому агентурна справа не завершилася. Наступні два роки співробітники держбезпеки ретельно вивчали зв’язки і заарештованих, і тих учасників РОВС, що виїхали з Одеси. За результатами УНКДБ Одеської області вдалося заарештувати 58-річного Михайла Міхна – уродженця Москви, колишнього офіцера російської армії. Міхно походив із дворян Чернігівщини, був сином генерал-лейтенанта російської армії Сергія Міхна (1854-1919) – учасника російсько-турецької війни 1877-1878 років та Першої світової. У 1930-му Михайла Міхна судили за антирадянську агітацію, але він звільнився ще до війни, працював в Одесі бухгалтером обласної контори Держстраху. Під час окупації – бухгалтером "Водоканалтресту".

За даними НКДБ, цей колишній офіцер приєднався до РОВС у 1942 році,  вербував нових членів організації, допомагав представникам РОА (Російської визвольної армії) підбирати кандидатури для залучення до її підрозділів. Напередодні повернення радянської влади Міхно виїхав до Румунії, звідти – через Австрію до Німеччини. Далі був зайнятий формуванням частин РОА. Коли Німеччина програла війну, Міхно програв свою власну – репатріаційній комісії і, попри те, що перебував в американській зоні окупації, був вивезений до Одеси. Тут колишнього офіцера заарештували, і він почав енергійно розповідати слідчим про відомих йому фігурантів агентурної справи "Білі мікроби".

Також УНКДБ був заарештований 56-річний уродженець Тбілісі Борис Ваулін, батько якого Микола був генералом російської армії й брав участь у Першій світовій війні. У січні 1945 року Борис повернувся до Одеси з Румунії, куди виїхав напередодні приходу радянських військ. Він встиг повоювати в інженерно-саперних військах румунської армії, але оформити румунське громадянство Вауліну не вдалося, тому його шлях простелився прямісінько до слідчих НКВС. На допитах Ваулін у мовчанку теж не грав, зокрема, розповів про шістьох учасників РОВС, які раніше були невідомі чекістам.

У межах розробки зв’язків керівника Одеського відділення РОВС – колишнього полковника імператорської армії Пустовойтова, який виїхав з відступаючими німцями, НКВС "вполював" його інформаторку – 22-річну Надію Комісарову. Дівчина ще 1942 року приєдналася до РОВС в Одесі, допомагала виявляти членів комуністичної партії, радянських активістів тощо. Як і "шеф", втекла закордон, але їй "пощастило" стати репатріанткою й, відповідно, потрапити до слідчих кабінетів радянських спецслужб.

По усім цим фігурантам тривало слідство. Інші ж учасники одеського РОВС станом на кінець 1940-х й далі розроблялися в рамках агентурної справи "Білі мікроби".

Читайте також

Як передвоєнна гонка озброєнь поклала край життю і кар’єрам одеських "бракоробів"

Як серед одеської інтелігенції викривали вороже кубло з розгалуженими зв’язками