Як в Одесі давали життя світовому кінематографу

Одеса відома своїм щорічним кінофестивалем, але цим її внесок в кіномистецтво не  обмежується. Одеська кіностудія, попри далеко не безхмарний стан галузі, і зараз випускає нові стрічки. Крім того, самі вулиці міста доволі часто потрапляють у кадри фільмів, причому як національних, так і іноземних, пише Depo.Одеса.

Весь світ знає, що першою стрічкою, що вийшла на "великому екрані", був фільм "Вихід робочих з фабрики" братів Люм'єр 1895 року. Втім, в Одесі вважають дещо інакше.

За два роки до демонстрації Люм'єр, у 1893 році "живі картинки" від назвою "Наїзник" та "Метальник списа" продемонстрував містянам Йосиф Тимченко у готелі "Франція".

По суті апарат Тимченка - це варіант праксиноскопа, хіба що замість циліндричного з послідовними кадрами і системи дзеркал був диск з проектором. До традиційного тепер вже кінематографа на плівковій стрічці лишалося півкроку...

Серед інших винаходів Тимченка – метеорологічні прибори, мікрохірургічні інструменти, і, звісно, перший кіноапарат.

Так почалася історія кіно у світі, а в Одесі вже у 1907 році з’явилося перше кіноательє під назвою "Мірограф". Воно було засноване підприємцем Мірном Гросманом, який здобув професію кінооператора у Франції.

Надалі приватні кінофабрики стали відкриватися одна за одною. В 1919 році всі вони були націоналізовані й об'єднані в єдину державну кіностудію, яка три роки по тому отримала назву "Одеська кінофабрика".

З моменту заснування на Одеській кіностудії було знято понад 350 фільмів. "Броненосець Потьомкін" Ейзенштейна , "Людина з кіноапаратом" Дзиги Вертова - одеські епізоди в цих легендарних стрічках стали частиною кіноісторії.

Зазвичай Одесу можна впізнати в кадрі з першого погляду, інколи навіть на шкоду сюжету. Так, комедію "Трест, який луснув", зняту на Одеській кіностудії в 1983 році за мотивами оповідань О. Генрі, глядачі розкритикували за те, що надто вже знайомими виглядають в "Сполучених Штатах почала ХХ століття" приміські дачні масиви, під'їзди з пеньками по краях від входу, будинок з однією стіною у Воронцовському провулку, та рятувальна вишка пляжу "Ланжерон". Кидалися в око і учбове судно "Екватор", з 1974 року пришвартоване в одеському яхт-клубі, та човен з погано зафарбованим написом ПР-182, що означало, що плавзасіб належить 182-му причалу Ланжерона.

Минуло кілька років, і Одесі довелося перевтілитися в Неаполь для фільму "Мільйон у шлюбному кошику " - цього разу все пройшло спішніше.

Найкраще ж Одесі вдається Франція: тут знімалися сцени і для екранізації "Трьох мушкетерів" 1979 року, і для фільму "Мушкетери. 20 років по тому" в 1992 -му, і для "Повернення мушкетерів " в 2007 році.

Кінострічок, присвячених Південній перлині, теж немало: "Беня Крик" (1926), "Зелений фургон" (1959 , і ремейк 1983-го), " Приморський бульвар" (1988), "Мистецтво жити в Одесі" (1989) та багато інших.

Якщо ж з усіх режисерів, які знімали кіно в Одесі, вибирати одного найбільш відданого цьому місту, то ним стане Кіра Муратова. Уродженка бессарабського села Сороки в 1959 році закінчила режисерський факультет ВДІКу , а в 1961 році почала працювати на Одеській кіностудії.

З двох десятків фільмів, знятих Муратовою , більшість – з одеським корінням: від перших стрічок " Наш чесний хліб " 1964 року народження, знятій спільно з першим чоловіком Олександром Муратовим, та "Короткі зустрічі", де головні ролі зіграли Володимир Висоцький та сама Муратова, до найсвіжіших фільмів - "Мелодія для шарманки" (2009) і " Вічне повернення " (2012). А між ними - "Астенічний синдром" (1989) , "Три історії " (1997), "Настроювач" (2004) та інші.

Одеса стала для Муратової, чиє ім'я увічнене на алеї зірок біля Оперного театру, не лише улюбленим місцем роботи. Наприкінці 1970-х через конфлікт з керівництвом Одеської кіностудії режисерка переїхала до Ленінграда, але сьогодні 80-річна Муратова, яка нещодавно оголосила про закінчення режисерської кар'єри, знову живе в місті на березі Чорного моря.

Тим часом одесити впевнені, що про місто у світовому кіно почують ще не раз, адже українська Одеса – це неймовірний калейдоскоп історії, відомих особистостей та талановитих творчих натур.