Перший день ОМКФ-2018: Дрес-код, електронний квиток і червона доріжка "без піжам"

Середина липня в Одесі завжди ознаменовується спекою, першої кукурудзою на пляжі і натовпами туристів. Але є тиждень посеред літа, коли місто з цілком звичайного приморського перетворюється в суцільну яскраво-червону феєрію, кожен другий турист - це людина з незрозумілим для багатьох бейджем на шиї, а всі емоціі і почуття перетворюються в одну суцільну кінострічку... Так, ми на дев'ятому Одеському міжнародному кінофестивалі, і найближчий тиждень будемо розповідати про фільми, ділитися емоціями і показувати всі найцікавіші події. Ми вирушаємо в кінозаплив-2018.

Цього року кінофестиваль зазнав деяких змін, як в частині програми, так і в схемі роботи. З особливостей цього року - кілька цікавих кіносекцій. Фокус-темою стало 70-річчя ізраїльського кіно, а також ретроспектива фільмів Наомі Кавасе, японської кіносценаристки і режисерки, яка в цьому році є почесною гостю ОМКФ. Найбільш очікуваною зіркою став Ерік Робертс, американської кіноактор, який зіграв ролі в понад 400 фільмах (вдумайтеся в цю кількість!), брат "красуні" Джулії Робертс. Ну а програми Фестиваль фестивалів і Гала-прем'єри цього року багато хто вважає мало не найсильнішими в історії кінофестивалю, а наявність нової картини Гаспара Ное вже дає чітко зрозуміти - ажіотаж буде неабиякий.

Американський кіноактор Ерік Робертс став найочікуванішим гостем кінофесту

Найвідчутніше нововведення цього року - електронна квиткова система. Зрештою, ХХІ століття, скільки можна використовувати паперові носії. Здавалося б, все легко і зручно, ніяких попередніх замовлень за добу, черг і бійок за місце в залі, але... На ділі ж виявилося, що далеко не всі люди готові приймати діджіталізацію заходу і далеко не всім до душі ця електронна система. Зрозуміло, перший рік роботи програми - це баги, ляпи, обурення незадоволених і тих, кому щось завжди не подобається, але, треба віддати належне, фестиваль рухається в сторону поліпшень за прикладом світових подій. Подивимося, наскільки ефективною вона покаже себе в процесі кінофестивалю.

Офіційне відкриття Одеського міжнародного кінофестивалю стартувало о 17:00 у п'ятницю, 13 липня, з червоної доріжки перед Оперним театром. Мабуть, втомившись від гостей, які постійно запізнюються, організатори вирішили виділити для "параду марнославства" не звичну годину, а дві. Погода псувалася, почав крапати дощ, старт церемонії затримували... Але небеса змилувались. Цього року оргкомітет, втомившись від того, що дві головні церемонії кінофестивалю регулярно потрапляють до вибірки сайту "Рагулі", впровадив дрес-код Black Tie (смокінгкостюм для чоловіків з обов'язковим краваткою-метеликом і вечірня сукня нижче колін для жінок). Мало вірилося, що гостей, одягнених не за дрес-кодом, будуть завертати з доріжки. Їх і не завертали. Але в цілому ж фріків стало менше, звичних піжам замість костюмів не спостерігалося, хоча пара-трійка людей все ж відзначилися. А от загальне враження від червоної доріжки - "Хто всі ці люди і яке відношення вони мають до кіно" залишилося: багато з гостей ніякого стосунку не мають, хоча не всі робітники кіноцеху всім знайомі.

Фільмом-відкриттям вперше став фільм, створений у копродукції України, Ісландії та Франції. Прем'єра його відбулася на Каннському кінофестивалі в рамках Тижня критики. Стрічка в підсумку отримала нагороду на кращу музику. Поки щасливі володарі запрошень продовжували вечір фуршетом, в Зеленому театрі стартував перший показ під відкритим небом - на згадку про Кіру Муратову кінофестиваль фактично відкрили її "Короткі зустрічі" і "Лялька". Перший її фільм, знятий ще на чорно-білу плівку за участю Володимира Висоцького, Ніни Русланової і самої Кіри Муратової, взагалі змусив сумніватися: чи можна так грати, адже так можна тільки жити. Жодного зайвого жесту, жодного притягнутого за вуха діалогу. Навіть незважаючи на те, що це перший повнометражний фільм режисера, вже навіть в ньому відчувається та сама "муратовщіна", яка тільки посилювалася з часом: у якийсь момент втрачаєш зв'язок з реальністю і здається, що дивишся документальне кіно. "Лялька" ж - це півгодинна короткометражка, знята в 2008 році в Одесі, яка буквально перемкнула тумблер уваги на те, яким може бути щастя для людей. Кіра Муратова на диво спритно показала нам фокус-обманку - як ховати зло за мораллю.

Найстійкіші продовжили цей вечір у фестивальному клубі, я ж морально і фізично готувалася до другого дня. Ось завтра якраз і почнеться марафон.