Екскурсія за талончик: Куди можна заїхати одеським "очеретяним" трамваєм

Двічі на годину від Херсонського скверу відходить трамвай №20, який їде через промзону та очерет до Хаджибейського лиману. Відстань між кінцевими зупинками вагон долає за півгодини. За цей час можна помилуватися незвичними для великого міста краєвидами, а можна й прервати подорож, вийти на зупинці та відправитися мандрувати до визначних місць, а потім продовжити поїздку. Цей трамвайний маршрут і сам трамвай має назву "очеретяний", бо значна його частина проходить між заростями очерету. Кореспондент Depo.Одеса випробовував маршрут та має що сказати.

Від розквіту до занепаду

Наприкінці ХІХ століття трамвайна лінія, по якій зараз проходить 20-й маршрут, вела до Хаджибеївського парку, одного з найпристижніших місць відпочинку. Її побудували ще у 1883 році. Спочатку вагони рухалися на паровій тязі, а згодом, на початку ХХ століття – на електричній.

До Хаджибеївського парку на відпочинок їхали заможні містяни: тут були їхні дачі. Користувався попитом район і у простих людей: поруч лиман, багатий рибою та пляжами, тихе місце, чисте повітря... Проте більшовицький переворот 1917 року зіграв з цією околицею Одеси злий жарт: район перетворився на один з депресивних. Але зараз на вулиці вздовж колії життя знову повертається: з'являються нові будинки, дитячі майданчики. На фоні очерету та старих будівель вони просто кидаються в очі.

Півгодини подорожі від скверу до лиману

Довжина трамвайного маршруту №20 складає 7,4 км. Зранку до ночі кожні 25-30 хвілин між Херсонським сквером та Хаджибейським лиманом курсують два вагони, які розпочинають свою роботу о 5:30 та закінчують близько 22:00. Коли хочеться просто проїхатися та помилуватися краєвидами, варто виїжджати у денні години, коли маршрутом користуються небагато людей, бо ввечері місцеві жителі повертаються з роботи додому, і вже такої комфортної екскурсії не буде. Окрім того, ніяк не вийде зробити екскурсію у дощову погоду, бо тоді трамвай часто не ходить, адже більша частина його маршруту проходить у полях зрошення і колію підтоплює.

Від'їхавши від Херсонського скверу, трамвай занурюється під глухий міст, а потім звертає у промзону. Ширяївський провулок, вулиця Вапняна – далі вагон їде до кінцевої зупинки Хаджибейською дорогою. Між старими будинками на вул. Вапняній, 87, стоїть корпус лакофарбувального заводу, побудований ще у 1856 році. Донедавна тут розташовувалася приватна компанія, яка займалася лакофарбульваним виробництвом, проте з 2016 року діяльність ПАТ "Елакс" перебуває у стані припинення, а за адресою зареєстровані пара приватних компаній та бомбосховище. Але зупинка досі має назву "Лакофарбувальний завод".

Далі на шляху зустрічається завод "Біостимулятор", озеро, яке місцеві жителі називають Лебединим, а далі – більшу частину маршруту – у вікно видно вже згаданий очерет. Десь він йде лише з одного боку, позаяк з іншого стоять будинки, а десь зеленіе з обох боків від трамвайної колії.

Якщо вийти на 5-й станції Хаджибейської дороги, можна прогулятися до старовинного казацього цвинтаря, який називається кладовищем Сотниковської Січі. Воно з'явилося ще до створення Одеси, у 1775 році. На ньому й досі стоять з понад три десятки хрестів. На жаль, до кладовища дістаються не лише туристи та шанувальники історії, а й вандали, які розбивають хрести.

Фото: Facebook/Odesa incognita

У районі зупинки Гладкова можна побачити старовинні "печерні дома", які колись були місцем, де переховувалися контрабандисти. Для будівництва не використовувалися цвяхи або будіельні матеріали, а пробивалася ніша у вапняках. Такі будинки навіть обладнували печами, а самі приміщення мали два входи - на вулицю та у катакомби.

Фото: Facebook/Odesa incognita

Протягом маршруту "очеретяного" трамваю зустрічаються бельгійські зупинки, побудовані на початку ХХ століття Бельгійським трамвайним товариством. Такі зупинки можна зустріти й в інших районах Одеси. Деякі з них добре збереглися, інші частково зруйнувалися, і не рідко в цьому їм "допомогли" "добрі люди". Минулого року обласна рада після вимог краєзнавців почала робити кроки для збереження зупинок і визнання їх пам'ятками, проте поки що це ніяк не відбилося на їхньому стані: час та вандали не жаліють старовинних споруд.

Одна із зупинок має назву "дзеркальна": вона розташована не фасадом до трамваїної колії, а боком. Подейкують, що колись на її стіні було дзеркало, завдяки якому люди могли бачити трамвай, що наближається.

Закінчується маршрут 20-го трамваю поблизу Хаджибейського лиману. Так, зараз тут немає пляжів, як наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, вздовж водойми проходить Об'їздна дорога, але рибалки й досі приїздять на "полювання".