З Києва до Одеси через Лондон: Як художниця Білоус розмалювала Південну Пальміру

Кореспондент Depo.Одеса поспілкувався з Анастасією Білоус про те, як з'явилися її перші роботи у Києві, хто запросив малювати в Одесі і про що буде виставка у Мілані.

З чого почалася твоя кар'єра в Україні як художниці-муралістки?

– У 2016 році у мій рідний Київ, який я покинула у 18 років, мене запросив куратор Гео Лерос. Це був некомерційний проєкт, я зробила на Костянтинівській, у районі Подолу, мурал, який усі ЗМІ чомусь назвали "Дівчина у лататті", хоча там був намальований хлопець. Такий ось казус, ну та нехай...

Цей мурал написаний з моєї картини, яка була виконана маслом і вже продана. Що стосується організації роботи, то мені було дуже комфортно працювати з Гео Леросом, ніяких проблем не виникало. Малюнок з'явився у вересні 2016 року у рамках проєкту Art United Us, коли до Києва запрошували відомих муралістів розписувати стіни міста.

Не секрет, що діяльність муралістів у Києві була під досить жорсткою критикою кураторів. Твоє ставлення до цього?

– Я розумію арт-критиків. Якісь мурали зроблені краще, якісь гірше. Звичайно, не варто підміняти відновлення застарілого об'єкта розписом, не варто малювати в історичному центрі, я проти живопису на пам'ятках архітектури, тому що стріт-стайл з цим не в'яжеться. З іншого боку, ці яскраві позитивні плями на тлі висотної забудови мегаполісу прикрашають наше життя. Це цілий арт-рух в Європі, через який приїжджають в те чи інше місто, створюючи тим самим путівники з муральних об'єктів.

У 2017 році ти працювала з Оленою Орловою як куратором проекту "Одесаріум", у рамках якого в Одесі з'явилося близько 20 муралів. Як з нею працюється, адже деякі художники конфліктували?

– Два роки тому я вперше приїхала до Одеси з Лондона, і відтоді мене не відпускає. Після чого багато ЗМІ з легкої руки почали мене називати "одеською художницею", хоча це не так, я народилася у Києві (сміється – Ред.). З Оленою мене познайомили, і з нею було добре. Я поділяю ідею мурал-туризму, яку переслідує цей проєкт, це працює. Не дарма останні років 10 щоліта великі європейські міста проводять мурал-фестивалі, на які з'їжджається півсвіту.

Ти намалювала на Сегедській мурал "Моряк", на який приїхав подивитися мер міста Геннадій Труханов. Тоді це викликало іронію – відомо, що, будучи в охоронному бізнесі, Труханів мав прізвисько "Капітан". Тебе це не коробило?

Морський капітан на вул. Сегедській / Фото: Анастасія Білоус

– Мені потім розповіли цей підтекст, але я ж не одеситка, не знаю місцевих тем. Тому усі конотації випадкові. Це не комерційний проєкт, образ бувалого моряка мені ніхто не нав'язував, це моє особисте сприйняття Одеси, як портового міста. Я його швидко намалювала – за чотири з половиною дня. Загалом вийшов такий експромт, яким я дуже задоволена.

Торік ти робила комерційний проект у Чорноморську – мурал з тенісистом на пляжі для "Elite Tennis Club". Як часто замовник тисне на творчі пориви?

Мурал на пляжі у Чорноморську / Фото: 04868.com.ua

– Ой, так, це питання, над яким я зараз багато розмірковую. Адже спочатку там замислювалася дівчинка, яка грає у теніс з морем. Але у підсумку, на прохання замовника, зробили тенісиста, якого я списала з реального чоловіка, тренера клубу Максима Бакуніна. Пізніше він навіть став моїм хлопцем.

Тренер Максим Бакунін / Фото: 04868.com.ua

А взагалі у мене не завжди виходить витримати із замовником так звану "золоту середину". Зараз з'явилося багато замовлень, і я планую бути більш вибірковою, треба вчитися говорити "ні".

Розкажи про свій мурал на стіні притулку для тварин "Бесерк" на Жеваховій горі. Адже це той самий "відьомський будинок", будівля, яку залишив після себе князь Жевахов. Як там взагалі обстановка? Не страшно було працювати?

Мурал на Жеваховій горі / Фото: Facebook/Анастасія Білоус

– Нічого не знаю про цю магічну історію, крім того, що волонтери дійсно відновлювали залишки садиби князя Миколи Жевахова. Мені хотілося щось зробити для цього притулку, який рятує тварин, що пережили насильство. Мурал показує доброту і любов відданих тварин, у порівнянні з якими люди виглядають маленькими. Там є і мій молодий чоловік, Максим Бакунін.

А поява бульдога на одній зі стін дев'ятиповерхівки у Чорноморську з чим пов'язана?

– Мене вмовила намалювати цей мурал його господиня, яка виходила смертельно хворого Нюшу. Цей собака, схоже, дуже відомий серед місцевих, у нього навіть є блог в Instagram.

Бульдожка Нюша / Фото: Думська

Ти сама працюєш над своїми проєктами або є, хто допомагає?

– В основному, я працюю одна, хоча один раз брала асистентку. У майбутньому планую розширюватися, тому що кількість замовлень збільшується, я не встигаю. Є рутина, яку можуть виконати і помічники, а я б хотіла зосередитися на більш творчих проєктах.

Зараз ти розмальовуєш багатоповерхівки на 7-му кілометрі Овідіопольської дороги. Спочатку там з’явилася дівчинка, що гойдається на гойдалках в оточенні квітів, потім у неї з'явився друг – хлопчик. Що далі?

– Планується, що це буде арт-містечко під Одесою, над яким працюють кілька художників. Зараз я займаюся розписом внутрішніх двориків. Пізніше обов’язково покажу вам результати.

Чи цікавишся культурним життям Одеси, адже ти вже тут давно? Куди ходиш?

– Була в Одеському художньому музеї, знаю про ситуацію зі звільненням директора, художника Олександра Ройтбурда. Я з ним особисто не знайома, але вражена рівнем музею. Я магістр в області історії мистецтва, і приємно здивована, як грамотно сформована колекція.

Що подобається, а що не подобається в Одесі з огляду урбаністики?

– Коли я вперше приїхала в Одесу, то одразу відчула тепло і затишок. Прекрасний старий фонд, красивий Оперний... Я вважаю, що мерія повинна більше піклуватися про історичний центр, повинна працювати заборона на демонтаж таких будинків. При цьому нові висотки з'являються абсолютно неконтрольовано. Тут роблять, що хочуть. У Лондоні, наприклад, не дочекаєшся дозволу на забудову історичного центру. Я розумію, Одеса велике місто, людям необхідне доступне житло, однак мерія повинна займатися збереженням своєї спадщини. 

У квітні наступного року у Мілані відбудеться авторська виставка твоїх робіт. Що це буде?

– Попри те, що моя студія розташована у Лондоні, нещодавно там була групова виставка, я відкрила для себе нові горизонти у Мілані. Там можна буде побачити мої роботи як художниці, а не муралісткі. Зазначу, що у мене є серія робіт з горилами, проте вона ніякого відношення не має до київського художника Іллі Чичкана, про якого я дізналася зовсім нещодавно. Зараз я потроху знайомлюся з місцевими художниками, наприклад, я вдячна Олександрі Вальчук за майстер-клас з різних технік друкованої графіки.

Наостанок – ще з декілька робіт Анастасії Білоус.