Архіви КДБ: Як на Одещині відловлювали авторів антирадянських листівок

Поширення антирадянських листівок та анонімних листів було досить буденним явищем у реаліях життя Радянського Союзу. Звичайно, цього не афішували – на загал формувалося єдино правильне розуміння сутності життя в СРСР як ідеального й такого, що робить усіх щасливими. Проте спецслужби уважно стежили за різними проявами антирадянщини. Було чітке усвідомлення, що будь-яке полум’я легше загасити на стадії запаленого сірника. Такі пожежники" з МДБ та КДБ боролися із тими, хто поширював антирадянщину, або ж публічно висловлював невдоволення й міг запалити суспільство на спротив.

В Одесі у травні-серпні 1946 року, буквально через рік після перемоги СРСР у війні, були зафіксовані два випадки поширення антирадянських листівок. Крім того, 12 листівок та один анонімний лист поштою були надіслані керівникам урядів СРСР та УРСР, а також до редакції газети "Правда" й у партійно-радянські організації Москви й Києва. Однак довести справу до логічного завершення вдалося лише у 1948-му.

Титульна сторінка справи МДБ

Під час розслідування з’ясувалося, що проти ночі 29 травні 1946 року в Одесі невстановлена громадянка підібрала велику кількість листівок, з яких дві вона принесла до райкому комсомолу Воднотранспортного району, а інші – знищила. У розмові з комсомольцями жінка розповіла, що ці листівки викинув з кишені літній чоловік.

Усі листівки були виготовлені на аркушах білого паперу, з обрізаними кутами, розміром 7х10 см. Текст листівок та адреси на конвертах були надруковані на різних друкарських машинках. На деяких листівках був підпис "Народ", лист мав підпис "Вікторов". Аналіз цих матеріалів засвідчив, що їхнім автором була одна людина, яка до того ж не мала досвіду роботи на друкарській машинці. Шрифт друкарських машинок, на яких виконані матеріали, мав назву "Зірочка". Він мав особливість – перекіс у кріпленні деяких літер.

Автор листівок, напевно, не знав, що в МДБ є досить цікавий посібник – альбом зі шрифтами друкарських машинок. Звірка шрифтів листівок з альбомом дозволила встановити, що антирадянщину надрукували на машинках, які належали Одеському приймально-передаючому радіоцентру. У цьому центрі було сім друкарських машинок, до яких мали доступ 70 співробітників.

Залучення агентури дозволило виокремити основного підозрюваного. Ним виявився коректор радіоцентру, 64-річний Яків Скальський. Компромату на нього вистачало: до війни був радистом на пароплаві закордонного плавання, під час окупації Одеси входив до складу домоуправління, спекулював й, очевидно, головне – тривалий час був офіціантом у ресторанах та на дачі румунського лідера маршала Антонеску.

Одеський прокурор санкціонував накладення арешту на усю вихідну документацію підозрюваного, чого вимагали співробітники держбезпеки у рамках агентурно-оперативних заходів. Наслідком стала затримка трьох листів, які він написав родичам, надрукованих на друкарській машинці. В цих листах знайшли вислови, які були відповідні тим, що вживалися в анонімному листі. Коло замикалося.

Паралельно з цим здійснювалося спостереження за підозрюваним, зокрема на предмет наявності спільників. Однак, агентурна розробка за місцем праці й проживання цікавих матеріалів не надала. Зовнішнє спостереження під час святкових заходів на Перше травня та річницю революції також було безрезультатним. Під час розробки таким чином задокументували його пособництво окупантам та факти антирадянських висловів. Певним бонусом стало виявлення квартирним інформатором "Ященком" в об’єкта розробки паперу, який був ідентичним тому, на якому виготовлені листівки.

Арешт не забарився. На допитах Яків Скальський зізнався у власній антирадянщині. Через те, що його також підозрювали у поширенні антирадянських листівок у Києві, з Одеси відправили етапом до республіканського центру, у розпорядження МДБ УРСР.

Повідомлення про виявлення та арешт автора антирадянських листівок Якова Скальського

Ще одна справа, яку вдалося реалізувати у 1948 році, зав’язалася 6 липня 1947 року, коли у селі Трапівка Татарбунарського району Одеської (тоді – Ізмаїльської) області були виявлені вісім листівок з антирадянським змістом. Листівки були двомовними – російською та румунською, там містилися заклики до місцевого населення не здавати хліб державі й також "містилися наклепи на керівників радянського уряду".

Для того, щоб з’ясувати, хто з жителів села був автором антирадянщини, був організований перегляд рукописних документів мешканців Трапівки. Це робилося для пошуку почерку, схожого чи ідентичного до того, що й у листівках. Крім того, була опитана агентура з числа місцевих жителів. Таким чином співробітникам МДБ вдалося дізнатися, що папір, такий як у листівок, бачили у голови сільської споживчої спілки Трохима Самойленка. А сам він, що й цікаво, зник із села у день поширення листівок, оскільки були виявлені факти розкрадання коштів у спілці.

Під час обшуку у споживспілці виявили й сам папір, й документи з почерком Самойленка, що співпав із тим, що на листівках. Цікавим фактом є навіть не те, що виявлений антирадянщик був кандидатом у члени компартії, а те, що він був – нібагато, ні мало – резидентом райвідділку МДБ. Пошуки виявленого ворога були не тривалими, із залученням агентури. Після арешту Трохим Самойленко все списував на свою злість після переходу на нелегальне становище. Все це докупи було оцінено обласним судом у сім років виправно-трудових таборів.

Повідомлення про арешт Трохима Самойленка

Читайте також:

Архіви КДБ: Як чекістська "Хвиля" з Чорноморського узбережжя "змивала" народи

Архіви КДБ: Як херсонські чекісти вербували та використовували агентів серед інтелігенції

Архіви КДБ: Як в Одесі в повоєнні роки налагодили конвеєр фальсифікованих атестатів