Присягав СРСР, виправдав катівника-міліціянта: Цікаві факти про суддю Попревича, який посадив Стерненка

Одеського активіста Сергія Стерненка засудили до семи років позбавлення волі з конфіскацією половини майна. У 2015 році його звинуватили у викраденні члена партії одеського мера Геннадія Труханова "Довіряй ділам" Сергія Щербича. Справа тягнулася 5,5 років, аж поки його визнали винним по всім статтям. Адвокат Стерненка Масі Найєм заявив, що суд врахував покази свідка, який навіть не давав їх у суді. А в цілому усі обвинувачення ґрунтуються саме на свідченнях Щербича.

Рішення виніс суддя Віктор Попревич, за яким тягнеться досить довгий шлейф історій. Depo.Одеса розказує, чим іще відомий суддя Попревич.

Біографія судді Попревича: присяга Радянському союзу, Ленін і Сталін біля воріт

Віктор Попревич з 1992 по 2015 рік працював у Київському районному суді Донецька. З 2003 року посада була закріплена за ним безстроково.

Хоч і на вірність Україні він не присягав. Суддівську присягу у 1992 році Попревич складав… радянському союзу, тобто уже неіснуючій державі. 

Свого часу Попревича вважали одним із найодіозніших суддів Донецька. І не лише через його рішення, а і за досить епатажну поведінку. У 2009 році він відзначився тим, що перед своїм будинком, який, до речі, на той час оцінювали у 2 млн доларів США, виставив бюсти Леніна та Сталіна. І повісив жартівливу табличку на паркані, мовляв це тупик комунізму.

Нагадав про цю історію у фейсбуці журналіст Денис Казанський. "Я думав, він уже давно на пенсії або в Росії. Судячи з усього, ніхто інший виконувати наказ ОПЗЖ і Портнова не погодився. (...) В нормальній країні цього любителя ГУЛАГу та сталінщини до суду навіть не підпустили би", — написав він.

Але це жодним чином не завадило тому, що у 2012 році суддю підвищили до заступника голови Київського райсуду. Уже в 2015 році Попревича перевели з Київського суду Донецька до Приморського суду Одеси. Так само безстроково.

Мабуть, посада звичайного судді районного суду не досить відповідала амбіціям Попревича, тож у 2017 році він подавав свою кандидатуру на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду. Але з невідомих причин Попревич не з'явився на складання анонімного письмового тестування і, відповідно, вибув з конкурсу. Зазначимо, що тестування — це лише перший етап відбору, який тогоріч із 651 пройшов лише 381 кандидат. Можна припустити, що обертаючись на своє минуле, Попревич зрозумів, що йому не вдасться пройти відбір і вирішив зайвий раз не привертати увагу до своєї персони. Адже за підсумками відбору у 2017-му було винесено 146 негативних висновків, а досьє окремих кандидатів містили до тисячі сторінок.

У 2019 році Громадська рада доброчесності визнала Віктора Попревича таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Таке рішення базується на шести пунктах:

1. Суддя ухвалював рішення на користь певної особи інакше, ніж у інших випадках;

2. Ухвалював рішення, обумовлені корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами та законодавством, а також невчасно давав судові рішення або передавав їх для оприлюднення;

3. Причетний до зловживання процесуальними повноваженнями;

4. Безпідставно вчасно не задекларував своє майно та допустив розбіжності у різних своїх же деклараціях;

5. Допускав недбале оформлення документів; 

6. Отримував майно або дохід, легальність яких викликає сумніви.

Найбільш гучні справи судді Попревича

У 2005 році Попревич розглядав справу щодо ексдиректорки компанії "Фактор", яку підозрювали у шахрайстві в особливо великих розмірах, підробці документів та зловживанні службовим становищем. Суддя максимально затягував справу, через що позивачі неодноразово подавали клопотання про його відвід, які втім задоволені не були. 

Але кінець кінцем за втручання народних депутатів суддя був відведений від розгляду цієї справи, а голова Ради суддів Донецької області Галина Некрасова заявила, що перевірка виявила грубі порушення норм процесуального права Попревичем, тож вона подала до Донецької окружної кваліфікаційної комісії подання щодо притягнення його до відповідальності. Після чого сталося неймовірне — за два місяці Некрасова відкликала своє подання.

А у 2007 році співробітники компанії "Іліташ", підконтрольної нардепу від "Партії регіонів" Ігорю Шкірі, на основі судового рішення, винесеного Попревичем, здійснили рейдерське захоплення приміщень "Донінформцентру".

У 2008-2009 роках Київський райсуд Донецька розглядав справу так званих квартирних вимагачів — справа щодо захоплення квартир шляхом погроз, насильства, вимагання та, можливо, вбивств та подальшого їх перепродажу. Справу розгядала інша суддя, тож один з фігурантів справи навіть публічно обурювався з приводу того, що її розглядає не Попревич. Втім тут нагодилася його дружина Наталія, яка є нотаріусом. Саме вона узаконила багато угод у цій справі. 

Також Попревич у 2017 році, розглядаючи справу пожежі у дитячому таборі "Вікторія", у якій загинуло троє дітей, попри вимоги прокуратури, звільнив з-під варти його директора Петроса Саркісяна, який безпосередньо відповідає за усе, що відбувається у таборі.

Того ж року Попревич закрив гучну справу проти голови Окружного адміністративного суду Олега Глуханчука, якого спіймали за кермом автомобіля у нетверезому вигляді. Суддя не побачив тут подію адміністративного правопорушення та закрив справу, навіть попри наявність такого доказу як відео з місця події.

Апофеозом усього було те, що у 2015 році уже в Одесі Попревич закрив справу проти міліціонера, який катував людей, знявши з останнього усі обвинувачення. Старший сержант тоді ще міліції, разом з оперуповноваженим, задля позитивної статистики розкриття справ прийшли з незаконним обшуком до сімейної пари. Не знайшовши у них жодних препаратів, їх погрузили в багажник авто і відвезли до торговців наркотиків, де запропонували придбати товар. Таким чином подружжя взяло б на себе провину, але вони відповилися, після чого сержант відвіз їх у відділок, де систематично лупцював чоловіка. Перевертень у погонах зламав чоловікові кілька ребер та відбив йому селезінку, яку потім довелося видалити.

Завершити справу йому завадила прокуратура. За фактом знущання була відкрита кримінальна справа. Оперуповноважений був засуджений до восьми років позбавлення волі. А от міліціонер отримав свій вирок лише за 10 років. Якщо звільнення від відповідальності можна назвати вироком. Так, суддя через термін давності злочину, а також через те, що правоохоронець співпрацював зі слідством та дав щиросердне зізнання, зняв з нього усі обвинувачення.

Тобто іще раз — обвинувачений сам зізнався у катуванні людей, і саме тому був звільнений від відповідальності.

І це лише найгучніші справи, пов'язані з Попревичем. А скільки їх просто не потрапили у засоби масової інформації — питання відкрите.

Статки судді Попревича: квартира в окупованому Криму, офіс в окупованому Донецьку

У 2017 році НАЗК знайшло у декларації судді за 2015 рік недостовірні відомості. Агентство вимагало від Попревича "вжити заходів" з цього приводу. Голова правління ГО "Фундація DEJURE" повідомляє, що тоді суддя "забув" задекларувати тоді квартиру дружини в окупованому Криму та автомобіль "Мерседес". Суддя таки прислухався і доповнив її. Проте в оновленій декларації з'явилася лише квартира, а от про автомобіль там не йдеться. У декларації за 2016 рік кримської квартири уже немає, так само як і немає доходу від продажу квартири, тобто можна припустити, що подружжя досі нею володіє, а суддя знов про неї "забув".

Остання щорічна декларація Попревича на сайті НАЗК датується 2019 роком. Цікаво, що в інформації про членів сім'ї суддя вніс лише свою дружину. Хоча ще за часів його життя у Донецьку той самий будинок, який "охороняли" Ленін зі Сталіним, був зареєстрований на доньку Тетяну. Його їй подарував сам же суддя. А от сусідній будинок належав синові Попревича — Віталію. Право власності на який син отримав на основі рішення усе того ж Київського райсуду Донецька. 

Згідно з декларацією за 2019 рік, суддя бідний, як церковна миша. Подружжя має лише одну квартиру площею 42,4 кв. м. І ту — в окупованому Донецьку. Квартиру ж в Одесі подружжя винаймає. Також їм належить офіс в окупованому Донецьку. А зареєстрований Попревич взагалі в одному з одеських гуртожитків. 

Пересувається ж суддя на автомобілі фольксваген 2015 року випуску. Але і та не належить ані йому, ані його дружині. Це автомобіль таємничої незнайомки, можна навіть сказати благодійниці Лариси Ляцковської. А благодійниця вона тому, що суддя має безоплатне право користування цим автомобілем. 

Ані цінних паперів, ані дорогих подарунків суддя немає. Увесь його дохід — це зарплатня за основним місцем роботи, 719 488 гривень за рік, а також відсотки і повернення депозиту у "Приватбанку", які становили 6 419 грн та 136 533 грн відповідно. 

Надалі ж суддя подава до НАЗК лише повідомлення про суттєві зміни у майновому становищі, тобто про зміну своєї заробітної плати.