Одеський календар: 23 грудня народився найвідоміший Попандопуло

Михайло Водяний народився у Харкові 23 грудня 1924 року. На його рахунку півтора десятка кіноролей та близько 150 образів він створив на театральній сцені, з яких майже сотня – в Одеському театрі музичної комедії. У знак шани актора у 1995 році музкомедії, якій він віддав майже 40 років свого життя, було присвоєно ім'я М. Г. Водяного.

Популярність Водяного була неймовірною. На його спектаклі йшли із задоволенням, а цитати з ролей, які він втілював на екрані, тісно увійшли у лексикон людей. Ролі, які стали класичними у творчості актора та в цілому жанрі музичного театру: Яшка-Буксир ("Біла акація" І. Дунаєвського), Мішка-Япончик ("На світанку" О. Сандлера), Альфред Дулітл ("Моя чарівна леді" Ф. Лоу), Андрій ("Четверо з вулиці Жанни" О. Сандлера), Санчо Пансо ("Людина з Ламанчі" М. Лі), Боні ("Королева Чардаша" І. Кальмана), Агабо ("Серце моє тут" Г. Цабадзе), Цар ("Руський секрет" В. Дмитрієва),  Тевьє ("Скрипаль на даху" Дж. Бока) та інші. Величезний успіх М. Водяному принесла роль Попандопуло у виставі та однойменному фільмі "Весілля в Малинівці".  На III Всесоюзному кінофестивалі ця роль була визнана кращою комедійною роллю.Пригадаймо деякі з його ролей, які найбілше пприходять на згадку, коли люди чують ім'я Водяного.

Першою ролю в Одесі, яка можна сказати стала посвятою в одесити, був Яшка-Буксир з оперети "Біла акація". Герой Водяного був не просто стилягою – це був фірмовий варіант одеського фраєра п'ятдесятих років. А фраза: "Лора, я людина чесна і звик дивитися небезпеці прямо в очі. Якщо Костя приїде в Аркадію – ми сховаємося", яку він мовив з характерними, чисто одеськими інтонаціями, стала номінальною.

А в образі Мішки Япончика актор вихрдив на сцену понад 500 разів. Леонід Утьосов писав у своєму щоденнику: "Я багато років є консультантом з "одеських питань". Робота важка, оскільки кожен одесит з будь-якого приводу має свою думку. Єдиний випадок, коли думки всіх одеситів збігаються, це виконання Водяним ролі Мішки Япончика. Вважаю, що Водяний більше схожий на Япончика, ніж він сам".

Всесоюзну славу та любов глядача Водяний отримав за роль Попандупало у фільмі "Весілля у Малинівці". Багато фраз, які казав герой Водяного у комедії, стали крилатими, наприклад, "Гриша, і шо я в тебе такий закоханий?!"; "Що дивишся? Гроші справжні! Бачиш, написано: "Міністр фінансів Попандопуло"? Бери, бери! Я собі ще намалюю" та інші.

В останні роки артист зіграв ролі, які підтвердили його надзвичайні акторські можливості — Гусятников у виставі "Пізня серенада" і Тевьє у виставі "Скрипаль на даху". Остання роль стала його лебединою піснею.

В 1957 році Михайлу Григоровичу присвоєно звання "Заслужений артист України", в 1964 році — звання "Народний артист України", а в 1976 році — звання "Народний артист СССР" (першиий народний артист в жанрі оперети).

11 вересня 1987 року Михайло Григорович пішов з життя. Він похований на Другому християнському кладовищі.