Легенди і реалії: Що відомо про Одеське СІЗО, куди відправили Сергія Стерненка

Обґрунтуванням для заяви щодо переведення засудженого до семи років ув'язнення активіста Сергія Стерненка до Києва з Одеського СІЗО став той факт, що на нього в Одесі неодноразово нападали. Проте, окрім нападів ззовні, і сам одеський слідчий ізолятор відомий гучними скандалами, жахливими умовами та вбивствами, що ставались в його стінах. Depo.Одеса зібрав всю інформацію – від історії заснування до скандалів сьогодення – яку пов'язують з Одеським слідчим ізолятором тимчасового утримання.

Тюремний замок для тих, хто не помістився

Перша тюрма в Одесі розмістилась на нинішній Привокзальній площі. Тоді, у XIX столітті, злочинність сягала свого піку, й незначна будівля на 400 осіб не вміщала в'язнів, кількість яких була значно вищою. Тому Міська дума у 1891 році виділила під забудову нового тюремного замку більш ніж 15 деся­тин землі. Цьому посприяв відомий в Одесі меценат Григорій Маразлі. Землю було виділено далеко за межею тогочасного міста, біля Нового християнсь­кого цвинтаря, вздовж Люстдорфської дороги. Завершили будівництво у 1894 році. На той час вартість зведення такої тюрми обійшлась у 843 000 кар­бованців сріблом.

Цю тюремні стіни, в межах яких нині розміщений слідчий ізолятор, бачили на своїй історії багатьох легендарних в'язнів. Зокрема, тут заковували в ручні й ножні кайдани Каютенка, котрий доставляв зброю на шхуні "Зоря".  Бачили ці стіни пораненого Леона Терло, розстріляного у дворі в'язниці, де його могила перебувала до 1927 року. Тут стався бунт під час Лютневої революції, штурм в'язниці Мишком Япончиком у грудні 1918 року і багато іншого. З 9 липня 1916 року в Одеському тюремному замку утримувався "червоний бандит" Григорій Котовський, якого 4 жовтня 1916 року засудили до страти; 13 жовтня 1916 року страту замінили вічною каторгою, а в травні 1917 року його було звільнено.

Голодомор 1933 року теж залишив свій слід в Одеській в'язниці. Тут з'явилися людожери – категорія, що раніше зустрічалася тільки в Сибірській та Сахалінській каторгах. У період репресій перед Другою світовою війною в'язницю було настільки переповнено, що в камері замість одного-чотирьох людей було по 15-20. Сиділи й спали вони по черзі.

Більш сучасний вигляд в'язниця отримала після осені 1970 року, коли почалася її генеральна реконструкція. Туди провели комунікації, заасфальтували територію, облаштували дворики для прогулянок. З того часу будівля Одеського слідчого ізолятору не зазнала змін.

Сучасні умови та платні камери 

Зважаючи, що реконструкція, як така, відбувалась у будівлі пів століття тому, нинішні умови утримання в Одеському СІЗО залишають бажати кращого. Камери перебувають у незадовільному санітарно-технічному стані, порушена цілісність приміщень та підлоги, спостерігається грибок на стінах, часто в камери постачається лише холодна вода. 

З перевірками до закладу не раз приїздили співробітники прокуратури та міністр юстиції Денис Малюська. Проте на зауваженнях та рекомендаціях щодо усунення недоліків справа зупинялась, тому істотних покращень камери не отримали. 

Але для охочих покращити своє тимчасове становище в Одеському СІЗО можна придбати платну камеру з людськими умовами. Номери з душем, телебаченням, мікрохвильовкою, інтернетом та іншими принадами можна оформити за сертифікат. Вартість такої камери за добу становить 985 гривень. На тиждень перебування в покращених умовах коштуватиме 3502 гривень, місяць – 4093 гривень.

Ізолятор тимчасово-постійного утримання та пов'язані з ним скандали

В Одеському ізоляторі тимчасового утримання люди перебувають подекуди необґрунтовано тривалий час. Так, під час останньої перевірки міністр юстиції зазначив, що таких людей в Одеському СІЗО справді багато. До прикладу, одна з жінок за незначний господарський злочин перебуває у СІЗО з 2014 року, а кримінальне провадження триває з 2008 року.

Таке тривале перебування в СІЗО витримують далеко не всі. Вбивства, самогубства та смерті за станом здоров'я – часте явище в установі. Окремо варто наголосити, що в СІЗО утримують також і неповнолітніх. Так, восени 2019 року в Одеському слідчому ізоляторі підліток намагався покінчити з життям, проте його вдалось врятувати. За цим фактом розпочали кримінальне провадження щодо доведення до самогубства, адже такі випадки серед підлітків там траплялися неодноразово. В той же період, впродовж місяця в СІЗО померли чотири в'язні – трьом з них діагностували біологічну смерть через різні хвороби, а один закінчив життя самогубством.

Серед персоналу та керівництва СІЗО побутує корупція та наркоторгівля. За такі злочини неодноразово затримували наглядачів та керівників підрозділів установи. Саме після низки таких скандалів рік тому, у лютому 2020 року звільнили керівника Одеського СІЗО Володимира Шевченка. Наразі очолює установу Сергій Чишкала.

Як відомо, 23 лютого, Приморський районний суд міста Одеси визнав Стерненка винним у викраденні людини. Його засудили до 7 років 3 місяців в'язниці з конфіскацією половини майна. Сам же Стерненко анонсував численні мітинги на свою підтримку у різних містах України. Головною акцією протесту став мітинг у Києві на вулиці Банковій біля Офісу президента, де під вечір 23 лютого почалися сутички із правоохоронцями.