Ікони Небесної сотні та хрести з гільз: Чим живуть храми Київського патріархату в Одесі (ФОТО)

Як живуть храми, де є безкоштовні свічки, спілкуються українською мовою, збирають допомогу на воїнів ЗСУ та прикрашають ікони рушниками, дізнавався Depo.Одеса.

Храм Різдва Христового: церква з двухсотлітньою історією

Це кафедральний, тобто головний собор Одеської єпархії, розташований у самому центрі міста – на вул. Пастера, 5-а. Це найстаріша церква Південної Пальміри. Вона була заснована у 1804 році при міській лікарні. За радянських часів на будівлі зруйнували купол. Певний час у будівлі були лікарняні корпуси поряд з розташованою інфекційною лікарнею, а після 1992 року храм знову відкрився за допомогою місцевої української громади.

Парафіяни реставрували храм, і тепер він виглядає дуже затишно. "Колись тут хотіли зробити міні-монастир на зразок Києво-Печерської лаври, але за яких обставин цього не сталося, ми не знаємо. Згодом виникла потреба у військовому шпиталі. Тут навіть жили черниці, які допомагали хворим. Потім, після розпаду Радянського Союзу, розтрощений храм передали українській громаді Київського патріархату на чолі з письменницею пані Галиною Могільницькою. Храм розмалювали, відновили, і зараз ми тут служимо", - розповів Depo.Одеса старший священик храму, отець Віталій Сеник.

При церкві працює недільна школа і волонтерська спільнота "Заради миру в Україні", яка закликає долучитися до плетіння маскувальних сіток для захисників. Перед входом в храм є молитва з проханням "зруйнувати неправедні наміри тих, хто йде до нас війною". Зліва перед вівтарем можна побачити фотоколаж Небесної сотні з написом "Вічна пам'ять героям".

Отець Віталій не сумнівається, "що блудниця, з якою вийде Антихрист, – то Москва", а до парафіян Московського патріархату, яких в Одесі набагато більше, відноситься з жалем.

Свято-Троїцький храм: перша церва для військових

На Покрову, 14 жовтня, церкві, що розташована в Артилерійському провулку, 7, надали статусу гарнізонного храму Одеського гарнізону, а настоятель храму, головний капелан регіонального управління військового духовенства "Південь" Василь Вирозуб, опікується Військовим шпиталем та військовими ВНЗ. У храм, де перед іконою Георгія Побідоносця стоять прапори чотирьох родів військ, приходять помолитися військові. Парафіяни також збирають пожертву для воїнів АТО.

Відзначимо, що цей храм - ще молодий, він заснований у 2008 році, але його завжди чути. Жителі 2-ї станції Великого Фонтану зранку чують духовні співи, які вмикають у церкві. Ми поспілкувалися зі свічницею храму і дізналися, що у церкві планується, крім опіки над військовими, відкрити недільну школу.

Козацький храм Покрови Пресвятої Богородиці: церва, яку прикрашають діти

Настоятель храму, що розташований на селищі Котовського, отець Олександр Філіппов – колишній російський військовий. Він підтримав Революцію Гідності, почав їздити на війну, згодом отримав український паспорт та став капеланом. В його храмі, присвячений Покрові, який зараз ще будується, можна побачити хрести з гільз, а також маленьких паперових янголів. "Я дозволяю дітям з нашої недільної школи прикрашати свічники своїми янголятами", – посміхнувшись, розповів отець Олександр.

Сюди не приходять випадкові люди: це приватний сектор, де парафіяни добре знають один одного, де можна взяти безкоштовно свічки, де збирають волонтерську допомогу. "Найважливіший для нас - принцип соборності, коли думка громади є основною. Саме за таким принципом і виникає церква. У Московському патріархаті думка громади мало кого цікавить, - вважає отець Олександр. - У такому випадку церква більше схожа на магазин ритуальних послуг, а не соборне спілкування. Наша церква, навпаки, живе життям своїх прихожан, для нас війна і українська мова - це не політика, як в Московському патріархаті, це - життя нашого приходу", - говорить настоятель.

На запитання, що буде з храмами Московського патріархату в Одесі після виникнення незалежної Української церви, отець Олександр Філіппов відповів, що храми для нього - це перш за все парафії. А парафіяни проросійських храмів його "мало цікавлять".

Варто зауважити, що в Одесі є чимало проукраїнських парафіян, які хотіли б увійти до Київського патріархату, але вони не є власниками своїх храмів. Відомо, що Одеська єпархія УПЦ (МП) змусила громаду переписати свої храми у власність єпархії. Більше того, не секрет, що зараз на сесіях Одеської міськради, як і раніше, виділяють землі для проросійських церков. Також серед парафіян Московського патріархату пішла хвиля залякування, буцімто їхні храми будуть "відбивати кров'ю". Все це не спричиняє позитиву. Але, все ж таки, навіть найнаближеніші священики до промосковського митрополита Агафангела розповіли нам, що багато отців незадоволені і хочуть перейти у нову, автокефальну незалежну Українську церкву.

Залишається сподіватися, що так і буде. Додамо, що в Одесі є ще два храми Київського патріархату – Святого великомученика Георгія Побідоносця, що на Слободці, та Святого Серафима Саровського, що у Київському районі міста. Вони теж мають свої цікаві історії, почати хоча б з того, що обидва святих – улюблені на Росії. Але про це ми розповімо згодом.