Дістався "краю": Чим запам'ятався Євген Червоненко, який зібрався в мери Одеси

Учасник Помаранчевої революції, який очолив охорону тодішнього кандидата в президенти Віктора Ющенка, ексміністр транспорту і зв'язку в Уряді Юлії Тимошенко, а тепер людина, яка бажала Україні "горіти у вогні", – це все Євген Червоненко. Нині він заявив, що йде на місцеві вибори в Одесі від партії "Наш край". Портал Depo.Одеса пригадав значущі й одіозні факти з біографії та політичної кар’єри ймовірного кандидата в міські голови Одеси.  

Євген Червоненко родом із Дніпра. У велику українську політику прийшов у 2002 році, коли був обраний до Верховної Ради від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Опоненти Червоненка стверджували, що він – громадянин Ізраїлю. Через це його ледь не позбавили мандату нардепа та громадянства України. На це Червоненко оголосив голодування з вимогою дотримання його прав. Громадянства його не позбавили. Як і депутатства. 

Ще перед початком президентської виборчої кампанії 2004-го Євген Червоненко очолив охорону Віктора Ющенка. Однак запобігти ймовірному замаху на життя майбутнього президента не зміг: Ющенко ледь не помер через отруєння. Та попри це, за президентства Ющенка в уряді Тимошенко Червоненко стає міністром транспорту і зв’язку України. Його попередник на посаді Георгій Кірпа покінчив життя самогубством наступного дня після перемоги Ющенка на виборах. 

З 2005 по 2007 рік Червоненко очолював Запорізьку ОДА і, зрозуміло, вважався тут "помаранчевим" губернатором. Згодом Червоненко претендував і на головування Одеською ОДА. У 2016 році, після Саакашвілі, на конкурсі на посаду губернатора він поступився Максиму Степанову – нині чинному голові МОЗ України, не добравши балів. На це Червоненко дуже розлютився, адже вважав, що саме він мав перемогти. "Хай ця країна горить у вогні. Я ще зароблю, якщо я їй не потрібен. Кажуть не вистачає балів. Я за країну засмучений", – прокоментував свою поразку тоді Червоненко. 

На торішніх парламентських виборах Червоненко намагався здобути мандат нардепа як самовисуванець на 134 виборчому окрузі – у Малиновському районі Одеси. На свою передвиборчу кампанію він виділив найбільший бюджет серед усіх одеських кандидатів – 1,666 мільйона гривень з власної кишені. Більшу частину витратив на засоби масової інформації, в яких був активно представлений. Але це не допомогло: Червоненко поступився маловідомому тоді журналісту з Ізмаїла Олегу Колєву й посів друге місце, забравши 16,85% голосів виборців (12 321 голос). "Партії – обіцяють, Червоненко – робить", – таким було гасло його передвиборчої кампанії. 

Цього року на місцеві вибори в Одесі Червоненко йде вже від політичної партії "Наш край", котру вважають ідейною послідовницею "Партії Регіонів". Політсилу зареєстрували у 2011 році під назвою "Блокова партія", у "Наш край" вона була перейменована у 2014-му. Партія посіла третє місце на місцевих виборах 2015-го, отримавши 156 місць на посадах голів міст, селищ і сіл. Співзасновниками партії виступили Олександр Мазурчак, Юрій Гранатуров, Антон Кіссе та Сергій Кальцев, які до подій Революції гідності були членами Партії регіонів. 

Червоненко відомий своєю медійністю, зокрема частими виступами на проросійських каналах. Письменник Юрій Винничук висловлювався про Червоненка так: "У нас склалася доволі дивна ситуація, коли певна частина громадян продовжує загравати з Росією в її ж інтересах, а їм за це нічого не буває. На самому початку Червоненко заявив, що він російськомовний єврей, і ляпнув, що в Україні 12 мільйонів росіян. Ну, а потім пішла звична червоненківська словесна заметіль: вимірювання розмірів черепа і Бабин Яр, яких він чекає від українізації, його великі досягнення на економічному фронті завдяки зв'язкам з Рашкою і т.д.". 

Нині Червоненкові 60 років. П’ять років тому він завершив свою доволі яскраву кар’єру автогонщика. Брати подальшу участь у змаганнях йому заборонили лікарі. Зазначимо, що саме Червоненком свого часу було організовано "Ялта Ралі" як один з етапів чемпіонату Європи. 

Попри усю неоднозначність персони Червоненка та його сповзання у політичний маргінес, він залишається впізнаваним, а його риторика в стилі проросійських політиків здатна привабити відповідний електорат.