Чому український уряд повинен тиждень прожити у потязі

Білети у Бердянськ та в зворотному напрямку купити значно важче, ніж, наприклад, у Львів - на відміну від усіх інших продаються вони тільки за 20 діб до поїздки. Мабуть, у контексті боротьби з тероризмом - сто кілометрів від Маріуполя усе ж таки.

До Бердянська їхали ще більш-менш. Звісно, на верхніх полках - нижні не змогли придбати за 16 діб до рейсу. Потяг як потяг: тіснота, задуха.

От скажіть, а прибити третю полицю, на яку речі кладуть, трохи вище не можна було? Перенести її так, щоб на другій полиці сісти можна було не вдарившись головою об цю третю? У мене 159 см зросту і я б'юся, а що робити людині, яка добряче вимахала? Голову собі під пахви запхати?

А встановити маленький ліхтарик, щоб пасажир собі підсвітити міг у темряві також зробити не можна? Чи навмисно робиться так, щоб людина, яка купила найдешевший квиток, відчувала себе худобою у загоні? Причому одразу в'яленою.

І скажіть будь ласка, чому палити у потягах заборонено і провідниця увесь час на курців кричить і з тамбура ганяє, а так само заборонених торговок, що носять вагонами пиво, не ганяє ніхто? Чому я не можу покурити, а сусід по купе може дихати на мене триденним перегаром, закріпленим щойно купленим пійлом?

Але це ще невеличкі негаразди до яких ми, купуючи плацкарту були, у принципі, готові. До того жаху, що чекав нас на зворотньому шляху підготуватися в нас можливості не було.

За 10 діб плацкартні місця на потяг "Київ-Бердянськ" вже розкупили, залишилися тільки два бокових, верхня та нижня полиці. Біля туалету. Коштувало це задоволення десь близько двох сотень гривень. Діватися нікуди, купили квитки.

Чому до них пропонують чай та постіль і не пропонують протигаз? Без нього на плацкартних місцях біля туалету можна учадіти. Холера, навіть якщо занурити голову у пакет із сушеними бичками замість аромату риби відчуваєш це амбре!

Спочатку було ще нормально, тільки двері брязкали з таким звуком ніби тевтонські лицарі у повному обладунку стрибають з третього поверху на бетонні плити. Оббити двері гумою і зробити такий замок, щоб тихо зачинявся не можна ж. Я вже не кажу про таку казкову річ, як самодовід.

Ти сидиш на нижній полиці і всі пасажири на шляху до туалету об тебе чіпляються, а на виході норовлять заліпити дверми в око. Вікно не відкривається. Вікно навпроти закрите бо дитині по сусідству дує. Через три години ти вже хочеш зламати те кляте вікно і вистрибнути, тому що дихати стає неможливо.

Ніч, задуха, брязкання дверей, нестерпний запах туалету в'їдається в одяг, волосся, від нього дере у горлі. Ми живо пригадували розповіді депортованих кримських татар про те, як їх везли у забитих вагонах із відром замість туалету. Ми тричі вже пошкодували, що вирішили зекономити. Це не людські умови.

Знаєте, директора Укрзалізниці треба посадити на ці місця і тиждень возити, доки не "принюхається". А потім президента там катати, голову уряду, депутатів, які так за українській народ переживають, що аж між собою б'ються.

Треба примусити їх їздити у відрядження виключно у плацкарті на бокових місцях біля туалету. І нехай дорогою ще спілкуються з людьми. І вішають свої дизайнерські піджаки на гачок у проході. І зачіску роблять, дивлячись у дзеркало в смердючому туалеті.

Вони не заслужили на літаки та службові автівки поки прості українці їздять, як каторжани на етап. Ціною цих польотів та роз'їздів можна було б дообладнати хоча б старі вагони, щоб двері не брязкали, вікна нормально відкривалися (і взимку з них не дуло), а аромати вбиральні залишалися б у вбиральні. Щоб там хоча б зливалася вода після того як людина тим "троном" скористувалася!

Нехай урядовці з пересічними українцями катаються, доки в потягах не з'являться нормальні умови. Може в них мізки за той час на місце встануть, прийде розуміння, що не з пивом треба боротися Україні і не геїв забороняти. Є в українців інші проблеми. Ближче до тіла, образно кажучи.