Чому Труханов більше не вірить в Путіна

3 лютого 2016 року міська рада Одеси з четвертої спроби нарешті визнала Росію державою-агресором. Зал вибухнув оплесками, а деякі присутні представники патріотичних політичних сил стали виконувати гімн України. А після цього мер міста Геннадій Труханов зазначив, що не буде коментувати подію. Але зовсім відмовчатися у нього не вийшло.

"Немає нічого важливішого ніж віра наших захисників в те, що сім'я живе в теплій квартирі, діти ходять в школу або в садок, і що держава про них піклується", - заявив Труханов. А красивим завершенням його виступу для мас стало вручення ключів від квартир двом одеським "АТОшникам".

Одеські народні обранці визнали дії Росії актом агресії, направленої проти України, заявивши, що "виступають проти будь-яких видів агресії і зазіхань на територіальну цілісність України, а подальший розвиток агресивної політики Російської Федерації щодо України загрожує повним припиненням економічних і культурних зв'язків між двома країнами". І навіть пообіцяли, в умовах продовження ведення військових дій і окупації Криму, чинити активний опір громадян при спробі провокацій і порушення територіальної цілісності України.

Після цієї театральної вистави може скластися враження, що така знакова подія для Одеси відбулася тільки завдяки натиску громадськості та здоровому глузду, а на лисині Труханова скоро і чуб почне рости. Але спробуємо розібратися детальніше і зрозуміти, чи справді Геннадій Леонідович так раптово почав цуратися ідей "русского міра".

У такій договірній комбінації навіть дитина побачить низку "проколів", не дивлячись на те, що за меморандум проголосували 45 з 63 депутатів…

По-перше: проект рішення вніс депутат від "кишенькової" фракції мера "Довіряй Ділам" - екс-"регіонал" та син колишнього голови господарського суду Денис Балух. Більш того, проект виносився на розгляд "з голосу", а зміни і доповнення в нього вносились вночі перед засіданням.

По-друге: сама назва "Меморандуму про позицію депутатів Одеської міськради VІІ-го скликання щодо тимчасової окупації Криму, бойових дій на сході України та інших посягань на територіальну цілісність країни" говорить за себе, так як в ній навіть немає назви держави-агресора. Саме така обтічна назва може буди заслугою юристів вищеназваного депутата Балуха.

По-третє: за меморандум відмовилися проголосувати колишні однопартійці – "регіонали" Труханова. Представники "Опоблоку" та "ківалівці" з "Морської партії", які відмовилися голосувати, тим самим, висловили підтримку зовнішньої політики Російської Федерації. Тож Геннадій Леонідович таким чином дозволив їм зберегти свої "обличчя". А те, що заступник голови Одеської ОДА Саша Боровик також не проголосував, навіть стало своєрідним буфером для них.

В-четвертих: Документ, який було прийнято, всього лише виражає політичну позицію депутатів. Хоча раніше їм пропонувалося проголосувати на підтрімку Постанови Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Заради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національніх парламентів держав світу про Визнання Російської Федерации державою-агресором", що б значно спростило цей процес і мало б більшу правову вагу.

І останнє: Депутати не дали ознайомитися з текстом Меморандуму громадськості. Тож залишається сподіватися, що там є хоча б згадка саме про російську агресію, так як в самій назві такого словосполучення не відшукаєш вдень і з вогнем.

Тож який висновок можна зробити з такого шапіто?!

Труханов займає вигідну для себе позицію, як-то кажуть в Одесі, - і вашим, і нашим. Але при цьому старанно (хоча і топорно) намагається наслідувати поведінку, яка є характерною для президента Росії Володимира Путіна, і застосовує стратегію "дурочка". Це може свідчити про те, що мер Одеси і досі мріє про свою "рєспубліку", але розуміє, що зараз йому це зробити ніхто не дозволить.

Тішить тільки те, що на відміну від обранців, які засідають в Одеській міській раді, мешканці Перлини України та області вже давно продемонстрували свою позицію. Одесити продовжують самовіддано і жертовно воювати там, куди вже ступив агресор, допомагати переселенцям, солдатам і всім, хто постраждав від цієї війни, яку розв’язала Росія зі своїм збожеволілим лідером.