Чи дістанеться риба Тузловських лиманів місцевим князькам-"тимошенківцям"
Команда "реформатора" Саакашвілі у питаннях захисту заповідних територій поки що ніяк себе не проявляє
У середу, 18 квітня в Одесі відбулася зустріч директора Національного парку "Тузловські лимани" Івана Русєва та його заступника Ірини Вихристюк з зацікавленою спільнотою щодо перспектив розвитку та збереження парку. Номінальне питання, яке обговорювалося - "Чи потрібні Україні національні парки європейського типу?". Питання це скоріше риторичне. З нериторичних – як зберегти заповідну екоструктуру парку і запобігти невгамовним апетитам місцевих і не тільки "князьків".
Серед проблем, які не тільки заважають розвитку Національного парку, а й загрожують самому його збереженню, виділили найважливіше - браконьєрство у декількох проявах, а саме лісове браконьєрство – нанесення шкоди лісному господарству), рибне – незаконний вилов риби, в тому числі під час нересту, земельне – присвоювання та несанкціоноване освоєння земельних ділянок у межах парку, а також мисливське браконьєрство - нанесення шкоди тваринному світу.
Говорив директор Нацпарку і про розвиток та підтримку зеленого туризму. І тут чимале значення має зонування території парку. Серед основних зон потрібно виділити, по-перше, заповідну зону, на якій не можуть проводитися жодні заходи, що завдають шкоди природі. По-друге, зону туристичну, на якій можуть бути сплановані туристичні маршрути для розвитку та впровадження еко-туризму. І по-третє, зону господарської діяльності, де місцеві жителі зможуть без загрози для парку користуватися всіма привілеями місцевості, в якій живуть.
З найгостріших проблем варто згадати бездіяльність правоохоронних органів щодо захисту Національного парку від браконьєрів та земельних загарбників. "Команда Саакашвілі нам, на жаль, не допомагає", - зазначив при цьому Русєв. Натомість, замість чиновників це роблять навіть небайдужі голландці та американці.
Ірина Вихристюк також озвучила ще одну, глобальну для України, проблему - це тотальна корупція і так звані "місцеві князьки". Так, за словами заступника директора заповідника, ще у 2010 році розглядався проект перетворення Тузлівських лиманів на систему островів. У планах чиновників була передбачена забудова кожного з цих островів для "заможних людей", які б могли діставатися до "віджатих" клаптиків заповідної землі виключно на гелікоптері або плавзасобах. Але завдяки тому, що активісти домоглися для цієї місцини присвоєння статусу національного парку, мрії "князьків" не здійснилися, і природна екосистема поки що збереглася.
Загалом фактично кожен національний парк в Україні - це "заповідник корупції", і всі схеми по ним не рідко ведуть до Міністерства природи та навіть самого Кабміну та Ради. Що стосується місцевих чиновників, то якщо вони і не беруть участь в "розпилюванні" територій заповідників, то часто не відмовляють собі приїжджати на полювання саме до заповідників. Як виявляється, їм вельми цікаво полювати саме на "червонокнижні" види тварин та птахів. Яскравим прикладом став випадок з екс-начальником Татарбунарської міліції, який був затриманий під час полювання на території парку на "червонокнижних" казарок та білолобих гусей. При цьому, як з'ясувала поліція, документів на рушницю у нього не було, як і не було дозволу на саму стрілянину.
Не так давно Русєв повідомив про те, що Тузловські Лимани вдалося поєднати з Чорним морем каналом, який наново прорила його команда. За його словами, колишній директор Ігор Вторенко та його патрон, бізнесмен Валентин Могильніков, мали далекосяжні плани з "узурпації" рибних ресурсів. Саме вони восени 2015 року повністю закрили канал, не залишивши жодного шансу рибі вибратися в море. За підтримки голови Татарбунарської райадміністрації Білинського, каже Русєв, Тузловські лимани в цьому році прагнули перетворити на "акваріум зі зливним краником", завдяки якому можна було безкарно черпати сотні тонн риби.
Depo.Одеса вирішили дізнатися більше про згаданого Валентина Могильнікова. Згідно з відкритою інформацією, Валентин Дмитрович є керівником та одним з засновників обслуговуючого кооперативу "Граніт", у 2014 році балотувався у Верховну раду від "Батьківщини". Логічно було поцікавитися, чим саме опікується ОК "Граніт", і чому "випливла" саме "Батьківщина", та ще й у Татарбунарському районі.
У своїх пошуках було знайдено два підприємства на Одещині з відповідною спеціалізацією та майже ідентичними назвами (різниця лише у тому, що другий кооператив називається "Граніт-2").
Перший "Граніт" – той самий, директором якого є Валентин Могильніков, знають не тільки в області, а й в самій Одесі. Саме цей кооператив будував такі елітні житлові комплекси, як "Академмістечко", "Академмістечко-Совіньон" та "Акапулько-2".
Далі – відповідь на друге питання: чому саме "Батьківщина"?. Тут теж все дуже просто, і сам Могильніков це навіть ніколи не приховував. Колишнім директором НПП "Тузловські лимани" був його приятель чи то партнер - той самий Ігор Вторенко, який на той час був ще й депутатом Татарбунарської РДА та головою Татарбунарської районної організації ВО "Батьківщина". На місцевих виборах у 2015 році в депутати РДА пощастило потрапити і самому Могильнікову. У його передвиборчій кампанії як раз і заявлялося повідомлення про тісну співпрацю з Нацпарком. За рахунок підприємства ОК "Граніт" на 1-му кілометрі Чорноморської коси відкрили канал, який з'єднує море з групою Тузловських лиманів. Ігор Вторенко тоді співав "хвалебні оди", що будівництво допоможе поліпшити водообмін і дасть можливість заходити малькам риби в лимани, в яких є багатюща кормова база – мовляв, для району це означає, що буде робота у рибалок, і, відповідно, достатня кількість риби і креветки на прилавках ринку. Щоправда, з приходом на місце керівника парку Івана Русєва пріорітети Вторенка і Могильнікова різко змінилися: канал до моря постійно замивається, тож його треба проривати знову. І Русєву в цій справі стали, як то кажуть, ставити ломаки в колеса.
Як ми вже зазначали, є ще одне підприємство, зареєстроване у цьому ж районі з майже ідентичною назвою - обслуговуючий коператив "Граніт-2" (код в Єдиному реєстрі: 39814336). Це підприємство виявилося ще цікавішим за перше, а одним з його засновників також виступає ніхто інший, як Могильніков Валентин Дмитрович.
Цікавим виявилося те, яку саме діяльність провадить підприємство. І, на диво, це рибальство. Що непрозоро натякає, чому саме Валентину Могильнікову було так цікаво "співпрацювати" з заповідником.
Також, якщо просто ввести у пошукову строку браузера прізвище та ім'я директора "Граніт-2" Ненька Бориса Олександровича, то у третьому результаті зможемо побачити цю особу у складі громадського товариства мисливців та рибалок "Приморське" (код в Єдиному реєстрі: 38340375).
Співзасновником цього "диво-товариства" виступає ймовірний родич та колишній помічник народного депутата, екс-"батьківщинівця" Віталія Барвіненка (якого, до речі, в Росії хотіли зробити президентом "Бесарабської народної республіки") - Віктор Вікторович Барвіненко.
З урахуванням таких загалом не дивних для нашої країни схем залишається сподіватися, що найласіший шматочок Татарбунарщини — піщана коса та унікальні лимани — все ж таки, перебуватимуть під охороною держави, і місцевому "начальству", як і всім іншим простим смертним, доступ на цю територію буде регламентований виключно правилами заповідника.
Як зазначив Іван Русєв, найважливішим у своїй роботі він вважає збереження гармонії та балансу природи з людською діяльністю, тож продовжуватиме боротьбу за недоторканість заповідних місць Одещини.
Але ж "обрані" до такого не звикли! Щоб якийсь там професор-"ботанік" їм указував, що робити, а що ні! Дарма, що такою є світова практика, але де світ, а де Татарбунари?!
Тож дивлячись на пост-"совковий" менталітет більшої частини населення та місцевих "високих мужів", яким кортить порибалити, займатися будівництвом та полювати у заповідниках, виникають сумніви, чи той це випадок, коли і один в полі - воїн.
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Одеса