Архіви КДБ: Як на Одещині відловлювали юних антирадянщиків

Про викриття антирадянської молодіжної групи у Ізмаїльському педагогічному училищі керівництво МДБ УРСР доповідало до Москви вперше у квітні 1948 року. Перед цим, звичайно, вони отримали спеціальне повідомлення від УМДБ Ізмаїльської області, яка на той час була окремим регіоном (у 1954-му приєднана до Одеської).

Ізмаїльські чекісти розробляли молодих антирадянщиків за агентурною справою "Земляки", оскільки вони "проводили серед свого оточення антирадянську агітацію й поширювали брехливі й провокаційні роздуми". Серед активістів цієї групи співробітники УМДБ називали Степана Кіру, Македона Дакі та Іванів Формузакі й Топора. Коротенькі біографічні довідки, наведені у доповідній по справі, свідчили про те, що хлопці мали усі підстави до антирадянських поглядів. Не в останню чергу це стосувалося долі їхніх батьків, репресованих за належність до "куркулів".

Біографічні довідки у доповідній по справі

Агентура повідомляла оперативних співробітників УМДБ про те, що зазначені юнаки серед свого оточення проводять антирадянську агітацію, зокрема розповідають про краще життя у Румунії, аніж в СРСР. Крім того, всіляко в розмовах зневажають радянські устрої життя та висловлюють наміри виїхати (втекти) назад до Румунії.

Іван Формузакі, зокрема, говорив наступне: "Швидше би розпочалася війна проти Радянського Союзу, тоді б ми стали вільними. Америка зобов’язана перемогти Радянський Союз. Якщо Америка допоможе Німеччині зібрати військові сили й буде союзником із нею, тоді увесь світ буде підкорений цими країнами".

Підтримував його й репатріант з Румунії на прізвище Єремія. Він жалкував за тим, що довелося приїхати до СРСР, ностальгував за румунськими умовами життя. Ну а вже у продовження бесіди Степан Кіру висловив жаль, що разом із батьком не виїхав до Румунії під час наступу радянських військ у 1944-му.

Саме Кіру, за спостереженнями агента "Сідорова", був тією людиною у групі невдоволених умовами життя в СРСР, який відстоював ідею втечі до Румунії. Він говорив як про власні наміри, так і намагався переконати інших вчинити так само. Македон Дані одразу ж запропонував план: влаштуватися на роботу в районі населеного пункту Кислиця, де буде легше перейти річку Дунай й опинитися на території омріяної Румунії.

Оперативна інформація до співробітників МДБ надійшла вчасно й вони вжили заходів для недопущення перетину радянсько-румунського кордону молодими антирадянщиками. Також була активізована сама розробка, скерована тепер і на виявлення можливих зв’язків з "дорослими" антирадянськими організаціями.

В процесах подальшої розробки в поле зору оперативників потрапили нові антирадянщики з педучилища Василь Залож, Микола Козьма та Іван Делігіоз. Вони також походили з родин "куркулів", як й інші об’єкти розробки "Земляки".

Біографічні довідки антирадянщиків

Агент "Васильєв" повідомив оперативникам про думки, висловлені Козьмою під час прослуховування новин з радіоприймача. Йшлося там про те, що у одному з колгоспів внаслідок недостатньої кількості тяглової сили колгоспними вручну заборонували кілька гектарів пашні. І Козьма сказав на це: "Що за життя настало? Людей, як худобу, у борону та плуг запрягають, й примушують працювати цілий день за дві-три ложки борщу".

Агент "Сідоров" тим часом у студента Заложа винишпорив "Церковний альманах" румунською мовою, де містилися різного роду антирадянські матеріали, зокрема карикатури. Пізніше з’ясувалося, що книгу цю він пропонував до читання й іншим студентам училища. Також агенту від самого Заложа стало відомо, що його батьки не вступають до колгоспу з релігійних переконань і вважають ці господарства "ганебним суспільством".

Поступово, за рахунок агентурних донесень, оперативники МДБ накопичували все більше й більше даних. Зокрема про те, що дехто з хлопців (Формузакі й Кіру) підтримують зв’язки з родичами у Румунії. Або ж, що усі учасники антирадянської групи за сприяння комсорга училища, їхнього однодумця Гавлицького, дружньо вступили до комсомолу (за оцінками МДБістів – маскувалися таким чином).

Для органів державної безпеки було характерним здійснювати перевірку інформації, отриманої від власної агентури. Перевіряли і донесення "Сідорова", й вони повністю були підтвердженні агентом "Лімановим". Також підтвердженням даних стали зібрані оперативні матеріали (негласна документація). Після цього було ухвалено рішення про оперативну реалізацію справи.

Першими були заарештовані Кіру, Формузакі та Топор. На допитах вони зізналися у інкримінованих їм злочинах. Прямо все у тих формуваннях, які сухою канцелярською мовою перекочували в чергову доповідну записку. Все було "оцінено" у 10 років таборів для кожного. Інші фігуранти агентурної розробки "Земляки", тим не менш, не могли почувати себе у безпеці. Розробка по ним тривала далі.

Читайте також:

Архіви КДБ: Як у Миколаївській області розробляли "Художницю" з Китаю

Архіви КДБ: Як херсонський вчений став агентом "Дніпровським"

Архіви КДБ: Як у Запоріжжі запроторили до концтабору активіста українського національного відродження