Сім нових зірок, що спалахнуть на зірковій Алеї в Одесі: Чим відомі видатні особистості

Цього року буде відкрито одразу сім зірок відомим людям, життя та творчість яких пов'язані з Одесою. Про кожного з них можна писати книги та знімати фільми. Depo.Одеса вирішив пригадати, ким були ці люди та чим прославилися.

Юрій Кузнєцов

Ще не так давно відомий музикант Юрій Кузнєцов творив та радував шанувальників своїми роботами. Проте 2 травня 2016 року перестало битися серце людини, музика якої могла достукатися до кожного. Йому було 62 роки, коли Одесу сколихнула сумна звістка: відомий композитор, джазмен Юрій Кузнєцов залишив цей світ. У 2015 році він переніс складну операцію та постійно лікувався.

Фото: Facebook/Юрій Кузнецов

Все його життя було пов'язано з Одесою: тут він народився та виріс, ходив до школи та отримував освіту, викладав та жив музикою. Юрій Кузнєцов є автором музики до театральних спектаклів "Venus" та "Моцарт і Сальєрі", кінострічок "Запах осені", "Грішник", "Таксі-блюз" та "Impression". Тривалий час він брав участь в озвученні світових шедеврів німого кіно, зокрема, йому належать композиції до картини "Арсенал" Олександра Довженка, "Нічний візник" Георгія Тасіна та "Пристрасті Жанни д'Арк", Карла Теодора Дреєра.

Фото: delo.ua

Він є одним із засновників естрадно-джазового відділення Одеського музичного училища ім. К. Ф. Данькевича, педагогом, який вихував чимало музикантів. Кузнєцов постійно приймав участь у міжнародних джазових фестивалях та сам був одним із ініціаторів створення Міжнародного джазового фестивалю Odessa JazzFest. Зараз під час проведення цього фестивалю вручають премії імені Юрія Кузнецова.

Валентин Хрущ

Народився український художник Валентин Хрущ в окупованій Одесі 24 січня 1943 року. Навчався у художній школі Одеського державного художнього училища, з якого його виключили за ліві погляди. Хрущ був організатором та брав активну участь у квартирних виставках художників, а також у перших вуличних виставках у Радянському Союзі. Однією з найвідоміших виставок була так звана Парканна виставка, яку він провів у 1967 році разом з Станіславом Сичовим. Роботи художників тоді розмістили на будівельному паркані поблизу Оперного театру і підписали "Сичик+Хрущик". Багато критиків вважають, що ця подія стала точкою відліку "одеського нонконформізму".

Фото: Василь Рябченко

На початку 1980-х років Хрущ переїхав до Москви. Художник писав у таких жанрах, як натюрморт, абстракції, ню, пейзажі. Візитівкою Хруща стали рибки, що лежать на тарілці або газеті. Помер Хрущ у 2015 році у місті Кімри Тверської області від раку.

Автопортрет Валентина Хруща, 1970-ті роки

У 2016 році Одеська міська рада пропонувала перейменувати вулицю Оборони Ленінграда на честь Валентина Хруща. Проте в мерії пізно спохватилися, на той час тодішній голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі вже перейменував вулицю на честь Нечуя-Левицького.

Юрій Дмитренко

Нащадок перших зодчих Одеси, брав участь у створенні архітектурного вигляду нашого міста. Юрій Дмитренко народився в Одесі і присвятив їй все своє життя. Цьогоріч виповнилося 100 років від дня смерті архітектора.

Багато з будівель, які були ним створені, збереглися до наших часів та визнані пам'ятками архітектури. Зокрема, у числі робіт Дмитренка готель "Лондонський" (1899 р.), прибутковий будинок Маврокордато (1899 р.), розташований на розі вулиць Рішельєвської та Грецької; комплекс психіатричної лікарні, що на вул. Академіка Воробйова, 9; міська бактеріологічна станція на вул. Пастера, 2 та інші. У 1905 році за його проектом побудували Другий прибутковий будинок Маврокордато на розі Катерининської та Грецької вулиць, відомий найдовшим в Одесі балконом - близько 200 м.

Готель "Лондонська", архітектором якого є Дмитренко / ФОТО: wikimedia.org/Prymasal

До наших днів збереглися десятки будівель, створених за проектом Дмитренка, проте жодна з вулиць не носить ім'я видатного архітектора. Тільки минулого року на фасаді будинку на вул. Дерибасівській, 8, де в останні роки свого життя мешкав Юрій Дмитренко, встановили меморіальну табличку. "У цьому будинку з 1907 по 1918 роки мешкав видатний архітектор Дмитренко Юрій Мелейтійович", - йдеться у тексті на табличці. Зазначимо, що цей будинок належав Григорію Маразлі, який був другом Дмитренка. Архітектор мешкав у флігелі, який розташовувався у дворі з боку Дерибасівської. Зараз тут розташоване Одеське обласне базове медичне училище.

Віра Холодна

Акторка німого кіно за п'ять років кар'єри здобула всесвітню славу та любов. Віра Холодна, до заміжжя - Левченко, народилася в Полтаві, жила та працювала у Москві та Санкт-Петербурзі. Свою першу епізодичну роль у фільмі "Анна Кареніна" Віра Холодна зіграла у 1914 році. Після зйомок у картинах Євгенія Бауера "Песнь торжествующей любви" і "Пламя неба" до неї прийшла слава. Загалом вона знялася у понад 10 фільмів.

У 1919 році Холодна приїхала до Одеси на гастролі та захворіла на іспанку - важку форму грипу, на той час це була одна з найстрашніших хвороб. Серце акторки перестало битися 16 лютого. Багато хто не вірив у смерть актриси від іспанки, Одесою ходило багато різних чуток, наприклад, казали, що Холодну отруїли, бо вона працювала на контррозвідку. Поховали актрису на Першому Християнському цвинтарі в Одесі.

Пам'ятник Вірі Холодній в Одесі / Фото: Вікіпедія/Вадим Животовський

На честь Віри Холодної в Одесі названа невеличка площа, яка розташована у межах вулиць Буніна та Преображенської. А на самій вулиці Преображенській в районі Соборної площі у 2003 році біля будинку, де жила і померла кіноакторка, встановили пам'ятник.

Давид Ойстрах

Відомий у всьому світі скрипаль, диригент та педагог народився в Одесі у 1908 році. Скрипку Ойстрах почав вивчати ще у п'ять років, а вперше виступив у шість. Освіту відомий скрипаль отримав в Одеській консерваторії, по закінченню якої у 1926 році дав концерт Іоганна Себастьяна Баха та концерт Сергія Прокоф'єва.

Фото: odessa360.net

Наступного року Ойстрах виступив на сольному концерті у Києві та одержав пропозицію зіграти скрипковий концерт Чайковского в Ленінграді з філармонічним оркестром під керуванням Миколи Малка. Ойстрах переїхав до Москви, проте не забував про рідне місто, і кожен раз, приїжджаючи до Одеси, намагався брати участь у його розвитку.

Помер Давид Ойстрах у 1974 році від серцевого нападу. В Одесі на його честь назвали вулицю. Увіковічнили пам'ять відомого скрипаля та диригента і на небі: на його честь назвали астероїд - 42516 Ойстрах.

Антоніна Нежданова

Оперна та камерна співачка народилася у передмісті Одеси в Кривій Балці у 1873 році. Під час навчання в одеській Маріїнській гімназії паралельно брала уроки з гри на фортепіано у музичному училищі. У 1899 році Нежданова вступила до Московської консерваторії, яку закінчила у 1902 із золотою медаллю. Зазначимо, що вона була першою вокалісткою, яка отримала таку високу оцінку. Дебютну роль співачка зіграла ще під час навчання в консерваторії, вона виконала партію Міссіс Форд в "Віндзорських пастухах" Ніколаї. Згодом була солісткою Большого театру.

Протягом перших сезонів Нежданова виконала такі масштабні оперні партії, як Джильда в "Ріголетто" Верді, Людмила в "Руслані і Людмилі" Глінки, Розіна в "Севільському цирульнику" Россіні, Лакме в однойменній опері Деліба, Тетяна в "Євгенії Онєгіні" Чайковського, Ельза в "Лоенгріна" Вагнера. Згодом вона виступала у ролях Царівни Лебідь ("Казка про царя Салтана" Римського-Корсакова), Парася ("Сорочинський ярмарок" Мусоргського), Нінетта ("Любов до трьох апельсинів" Прокоф'ева) та інші. Загалом вона виконала понад 30 оперних партій.

Її партнерами були Енріко Карузо, Титта Руффо, Федір Шаляпін, а Сергій Рахманінов, який високо оцінив її талант, присвятив Неждановій свій "Вокаліз".

Окрім виступів Антоніна Нежданова займалася педагогічною діяльністю, вона викладала у Большому театрі, оперній студії ім. К. С. Станіславського, була професором Московської консерваторії.

Серце Нежданової перестало битися у 1950 році. Але світ не забув про неї. В Одесі на її честь названа одна з вулиць, її ім'я носить Одеська національна музична академія. На будівлі школи, в якій вона навчалася, встановлена меморіальна дошка. На честь артистки названий астероїд 4361 Нежданова. Також їм'я легендарної співачки носить оперний клас Московської консерваторії, а на будинку, в якому Нежданова жила у Москві, була встановлена меморіальна дошка, а згодом відкритий Музей-квартира, присвячена їй.

Василь Василько

Народився український режисер, актор та педагог на Черкащині, у селі Бурти в 1893 році. Справжнє прізвище Василя - Міляєв. Вперше на велику сцену майбутній Василько вийшов у 1912 році: в театрі Миколи Садовського гімназист Міляєв вперше зіграв роль "зі словами" - роль свата в комедії "Сватання на Гончарiвцi". Навчаючись на історико-філологічному факультеті Київського університету, він продовжував грати на сцені.

До Одеси Василько вперше приїхав у зимовий сезон 1915-1916 років. А у 1925-му його запросили на постановку "За двома зайцями" у новостворений Одеський державний театр драми. Потім була робота в Києві, Харкові, Винниці. Він залишав Одесу та знову повертався до неї. 14 років в різні періоди Василь Василько очолював державний театр драми, на сцені якого поставив понад 30 вистав української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга. Вистави Василька увійшли до "золотого фонду" не лише Одеського українського театру, всього національного театру України. Після виходу на пенсію у 1952 році він залишився жити в Одесі.

Василь Василько у ролі Шельменка в постановці "Шельменко-денщик"

Режисер, драматург та актор Василь Василько помер у 1972 році, його поховали в Одесі, з якою була пов'язана значна частина його життя. Тіло видатного митця покоїться на другому Християнському цвинтарі.

У 1995 році колективу Одеського українського театру було присвоєно ім'я видатного корифея. А на будівлі театру встановлена меморіальна дошка на честь Василя Василька. Також дошка встановлена на будинку №10 по вулиці Короленка, в якому він жив. Ще одна меморіальна табличка встановлена у Чернівцях, на будинку по вул. І. Котляревського, 9, де також свого часу мешкав Василько.

Фото на головній: bubastik.livejournal.com