Готуємося до цифрової гривні: Як працюють електронні гроші та криптовалюта

Електронні гроші – це записи на електронному носії, в обмін на які надаються товари і послуги.

В юридичному сенсі до них є ще кілька вимог:

- випускаються банками або іншими уповноваженими фінустановами;

- є зобов'язаннями емітента (того, хто випустив) обмінювати їх на звичайні гроші – готівку або поповнення рахунку.

- приймаються як засіб оплати не лише емітентом.

Середовищем для таких грошей є електронні платіжні системи, якими керує установа або компанія-оператор. Як правило, сама вона е-грошей не випускає, а домовляється про це, наприклад, з уповноваженим банком.

Носіями для електронних грошей можуть бути комп'ютери користувачів, сервери платіжних систем або картки з мікропроцесорами. Тому в технічному сенсі такі гроші поділяють на мережеві та карткові.

Віртуальні зобов'язання

Зазвичай електронні гроші у вигляді записів-зобов'язань випускає банк на суму, яку отримав від клієнта. Кошти потрапляють на електронний гаманець клієнта у платіжній системі. Він може швидко переслати іншому користувачу системи свої електронні гроші (зобов'язання банку), наприклад, інтернет-магазину в обмін на товар. Так цифровий запис виконує функцію грошей. Кошти пересилаються не між банківськими рахунками покупця і продавця, а між їхніми електронними гаманцями - спеціальними програмами на комп'ютері користувачів чи акаунтами на сервері платіжної системи. Отримувач електронних грошей, у нашому випадку інтернет-магазин, може розплачуватися ними в межах системи або вивести – банк, який випустив такі гроші, зобов'язаний обміняти їх на готівку чи поповнення рахунку. Тож "на вході" і "на виході" такої платіжної системи, де обертаються електронні гроші, є банківський рахунок, в нашому випадку – гривневий рахунок емітента.

Карти-гаманці

Електронні гроші можуть зберігатися не на комп'ютерах, а на пластикових картах з мікропроцесором (смарт-картах) у таких платіжних системах, як VISA Cash, Mondex, Proton. Їх не треба плутати зі звичайними картами, які просто дають доступ до коштів на власному банківському рахунку. На смарт-картах, які є електронними гаманцями, записується грошовий файл на суму, попередньо перераховану банку. Тут принцип той же. Під час оплати товару такою карткою електронні гроші з неї пересилаються продавцю, який матиме право обміняти їх у цьому банку на відповідну суму звичайними грошима.

Е-гроші клієнтів платіжних систем забезпечені відповідними коштами в банку, незалежно від носія – смарт-карта чи комп'ютер з віртуальним електронним гаманцем.

А от на телефонних, подарункових та інших подібних картах е-грошей немає. Вони створені для обміну інформацією про отримання товару або послуги на певну суму, але гроші тут ні до чого: оплата була зроблена ще в момент придбання карти.

Швидше, ближче, дешевше

Банки і електронні платіжні системи заробляють на комісіях. Але перекази коштів всередині системи, де немає операцій за участю банку, майже миттєві та відносно дешеві – гаманець відправника або отримувача зазвичай худне не більш як на 1% від суми платежу.

Важливо, що емітентам дозволяється видавати не більше електронних грошей, ніж вони отримали від клієнтів у звичайній валюті. Тому в обігу грошей не стає більше, а отже, немає підстав для інфляції.

По суті електронні гроші моделюють звичайні і набирають популярності, бо переказуються швидше і з меншою комісією, при цьому в багатьох системах – анонімно. Вони завжди є "під рукою" в електронному гаманці, а не на віддаленому банківському рахунку, Тому е-гроші іноді називають цифровою готівкою.

Системні правила

Держава може визначити певні електронні гроші законним засобом платежу та зобов'язати приймати їх при розрахунках, так само як свої банкноти і монети. Це так звані фіатні гроші (від лат. fiat "да буде так"). Вони виражаються в одній з національних валют, випускаються, обертаються та погашаються (обмінюються на звичайні) за встановленими державою правилами. Серед них електронні гроші карткових систем VISA Cash, Mondex (від MasterCard) та мережевих – PayPal, "Октопус", в Україні – GlobalMoney. Фіатні гроші підтверджені словом держави і зобов'язанням емітента.

Ще більше є приватних електронних грошей, які можуть визнаватися державою, але функціонують за правилами своїх систем, а при виведенні з них мають бути обміняні на державну валюту. Часто нефіатні гроші прив'язані до курсів національних валют, але держави не забезпечують їхню надійність. Вони є цінністю тому, що дають право вимагати від банка-емітента відповідної суми у нацвалюті. Серед доступних українцям систем нефіатних електронних грошей Яндекс.Деньги, QIWI Wallet, Wallet one. Щоправда, Нацбанк забороняє підзвітним фінустановам мати справу з цими грошима, бо "правила їхнього використання не були узгоджені". Нефіатні гроші підтвердженні лише зобов'язанням емітента.

Особняком стоїть популярна система WebMoney Transfer, представлена у нас "Українським гарантійним агентством", яке формально випускає не е-гроші, а титульні знаки WMU (вебмані-гривні) та з їх допомогою передає майнові права. Попри важливі юридичні нюанси, вони виконують ті ж функції, що й нефіатні електронні гроші.

Дано не всім

У більшості країн випуск електронних грошей під жорстким контролем держави: їх дозволяється створювати банкам, іноді ще й іншим фінансовим установам: у Євросоюзі - Інститутам електронних грошей (ELMI), на Росії – небанківським кредитним організаціям зі спеціальною ліцензією.

В Україні емітентами е-грошей можуть бути лише банки. Тому, наприклад, компанії "Нова пошта", щоб запустити у червні свою платіжну систему Forpost, довелося домовитися з "Альфа-банком" про випуск для неї електронних грошей, а оператор найбільшої української системи GlobalMoney наразі співпрацює з банком "Глобус" (до середини 2016 року – з "Ощадбанком").

"Монети" без нагляду

Однак є ще один різновид грошей у цифровій формі – криптовалюта: це біткойн, ефіріум, лайткойн і кілька сотень інших віртуальних "монет".

Криптовалютою називають такі гроші, випуск і облік яких у формі цифрових записів про перекази (транзакції) відбувається із застосуванням криптографії (шифрування) в мережі рівноправних комп'ютерів у будь-якому куточку світу. Системи, в яких функціонують криптовалюти, побудовані на математичних алгоритмах.

А тому біткойни та інші цифрові "монети" випускаються не централізовано, і жодна держава чи організація не бере за них відповідальності. Ніхто не гарантує обмін біткойнів на будь-які товари чи звичайні гроші. Через це деякі експерти вважають криптовалюту не грошима, а такими собі "фішками", а інші, навпаки, вказують, що саме це - справжні електронні гроші, на відміну від тих, що регулюються владою. Що б там не було, поки продавці згодні віддавати за біткойни товари або іншу валюту, знаючи, що самі зможуть за них щось купити, цифрові "монети" виконують функції грошей. І ринок криптовалюти, яка з'явилася у 2009 році, динамічно зростає: всі разом вони вже коштують понад 50 млрд дол.

Важлива відмінність криптовалюти від електронних грошей, які є зобов'язаннями фінустанов, в тому, що її випуск прямо не співвідноситься з кількістю готівки чи безготівкових коштів: біткойни можна отримати, не поклавши жодної гривні на банківський рахунок. Натомість цифрові "монети" у Bitcoin випускаються як нагорода за складні комп'ютерні обчислення. А їхній обіг забезпечується за допомогою технології блокчейн – ланцюжків блоків з даними про транзакції, які зберігаються на всіх комп'ютерах у системі і пов'язані так, що кожна наступна "пачка" містить посилання на попередню. Але технічно це вже інша історія.

Методи криптографії також застосовуються для обігу й захисту електронних грошей у звичайних платіжних системах. Однак у випадку з криптовалютою без математичних алгоритмів апріорі неможливе створення "монет" і транзакції, навіть якби дані не доводилося захищати.

Зрозуміло, що терміни "електронні гроші" і "криптовалюта" обрані довільно, щоб розмежувати різновиди цифрових грошей. Так, розробник системи Bitcoin, який представився як Сатосі Накамото і швидко зник з інформаційного поля, називав свої "монети" цифровою готівкою, як зараз часто кажуть про електронні гроші. А назва "криптовалюта" закріпилася лише у 2011 році, після публікації однойменної статті про біткойн у журналі Forbes.

Криптогібриди

Але термінологія пішла далі за життям, бо останнім часом самі держави замахнулися на створення національних криптовалют. Вони збираються зробити гібрид: від звичайних криптовалют візьмуть технологію (блокчейн), а від електронних грошей – спосіб випуску (банком) і регульованість, пише аналітик Олексій Шевнін. Економічна сутність цього гібрида – бути третьою формою національної валюти поряд з готівкою і безготівкою. Більше того, на відміну від багатьох е-грошей, державні криптовалюти не дозволятимуть анонімних розрахунків та будуть гарантовано обмінюватися на національну валюту.

Особливо криптоманія охопила пострадянські країни. Готуються запустити національні валюти на базі блокчейну Росія, Білорусь, Вірменія, Казахстан та Киргизстан.

Як оцифрують Мазепу і Шевченка

У Нацбанку взяли курс на зменшення обсягів готівки, бо вона дорожча у випуску й обслуговуванні та підживлює тіньовий ринок, адже банкноти можна передавати, не залишаючи слідів. А в нас, за даними НБУ на 2015 рік, готівки в обігу чи не найбільше у Європі: майже 15% від ВВП, тоді як у Польщі 7,5%, а в Норвегії – менше 2%.

Тож влада запланувала до 2020 року впровадити в обіг електронну гривню. Для цього у НБУ є національна платіжна система "Простір", яка вже давно випускає картки з мікропроцесорами. Але, судячи із заяв посадовців, цифрова гривня буде мережевою.

За словами в.о. голови Нацбанку Якова Смолія, під електронними грошима розуміють "облік залишків на рахунках клієнтів у, скажімо, процесінговому центрі", тобто у платіжній системі. Е-гривні, ймовірно випускатиме сам Нацбанк, а далі вони надходитимуть у віртуальні гаманці клієнтів системи "Простір". Там кошти можна буде миттєво переказати будь-якому її користувачу. Доступ до електронних гривень буде, як завжди в такому випадку, через спеціальні програми на гаджетах або веб-інтерфейс комп'ютера.

Надлишкового випуску нацвалюти не передбачається, бо отримати електронні гривні можна буде лише за звичайні, покладені на банківський рахунок. Тобто що більше буде е-гривень, то менше в обігу готівки і безготівки.

Але сьогодні на розрахунки електронними грошима, які призначені передусім для невеликих платежів, в Україні є суттєві обмеження: тримати в електронному гаманці можна не більш як 14 тис. грн, за раз витрачати – до 500 грн, за добу – до 4000 грн, а за рік – до 62 тис. грн. Утім, в НБУ збираються збільшувати ліміти.

Для впровадження електронної гривні на базі "Простору" планують застосувати технологію блокчейн, яка з усіма своїми криптографічними премудростями використовується не лише в системі Bitcoin та їй подібних, а й для роботи з іншими даними, скажімо, держреєстрами чи онлайн-акуціонами. У нашому випадку це буде інформація про транзакції у криптогривнях, які не можна буде отримати "з нічого" у винагороду за підтримку системи, як у Bitcoin. Зрозуміло, що тоді державі потрібно буде попіклуватися про обробку транзакцій (пакування їх у блоки) та знайти для цього обчислювальні потужності.

Зрозуміло, що перекази в електронній гривні точно не будуть анонімними, бо держава переводить розрахунки "в цифру", щоб контролювати легальність грошових потоків.

Отже, судячи з оголошених планів НБУ, електронна гривня стане однією з форм нацвалюти поряд з готівкою та безготівкою, випускатиметься централізовано і "працюватиме" під контролем держави у національній платіжній системі "Простір". Розплачуватися нею можна буде миттєво через віртуальні гаманці з допомогою комп'ютера чи мобільного. Ймовірно, залишаться обмеження на розрахунки е-гривнею, але ліміти будуть збільшені.