Ювілейний ОМКФ: Що дивитися цього року на фестивалі

З 12 по 20 липня в Одесі відбудеться традиційний Одеський міжнародний кінофестиваль, на який цього року надійшла рекордна кількість кінофільмів для відбору 

Фото: ОМКФ

Загалом організатори фестивалю отримали з різних країн світу 1 110 різноманітних картин. Селекційна комісія ОМКФ відібрала найкращі з надісланих фільмів. Depo.Одеса дізнавався, які саме фільми зможуть побачити глядачі у конкурсних та позаконкурсних програмах кінофесту.

Стрічкою відкриття 12 липня стане французька "Прекрасна епоха" з Фанні Ардан, Даніелем Отеєм і Ґійомом Кане французького режисера Ніколя Бедоса. Картина, гучна прем’єра якої відбулась на 72-му Каннському кінофестивалі, розповідає про Віктора – чоловіка, якому вже за шістдесят. Його життя перевертається з ніг на голову, коли його жінка зраджує йому з другом сім’ї. Одночасно з цим Віктор дізнається про новітню розвагу: за допомогою історичної реконструкції компанія надає клієнтам можливість поринути у минуле. Віктор вирішує оживити найбільш пам’ятний тиждень життя – коли 40 років тому зустрів велике кохання. 

Кадр з фільму "Прекрасна епоха" / Фото: ОМКФ

Фільми Міжнародної конкурсної програми: від війни до любові 

Селекційна комісія відібрала 12 повнометражних фільмів з 18 країн, які змагатимуться за Ґран-прі ОМКФ — "Золотого Дюка" та інші нагороди Міжнародного конкурсу.

Одеський кіноексперт Ольга Сидорушкіна, яка відбирала цього року конкурсні фільми, зазначає у своєму блозі, що було важко. "Фестивальні відбірники переживають дуже багато. Чорно-білі фільми про страждаючих актрис, які довго дивляться вдалину, сай-фай про інопланетян та черниць, комедія про Аушвіц у наш час і багато чого ще, що в нормальних обставинах дивитися не станеш. Але не все так погано, як я розповідаю, адже коли зустрічається особливий фільм, який хочеться всім показати, цінуєш його набагато сильніше", - зізнається Сидорушкіна.

Так, у міжнародну програму потрапила повнометражна художня драма "А потім ми танцювали" (And Then We Danced) Левана Акіна. Фільм розповідає про життя молодого танцівника національного грузинського ансамблю "Мераба", який радикально змінюється, коли закохується у свого амбітного суперника.

Кадр з фільму "А потім ми танцювали" / Фото: ОМКФ

Звичайно ж, у програму включили і дебютну повнометражну картину "Додому" (Evge / Homeward) українського режисера Нарімана Алієва. Ця стрічка була відібрана до програми "Особливий погляд" цьогорічного Каннського кінофестивалю. За сюжетом, Мустафа, який втратив старшого сина під час військових дій на Сході України, вирішує поховати його на батьківщині у Криму. Разом зі своїм молодшим сином вони вирушають у подорож, що глибоко позначиться на їхніх стосунках.

Кадр з фільму "Додому" / Фото: ОМКФ

Драматичний фільм "Монос" (Monos) – копродукційна робота кінематографістів Колумбії, Аргентини, Нідерландів, Німеччини, Данії та Швеції, знята режисером Алехандро Ландесом. Фільм розповідає про вісімку озброєних дітей, які наглядають за заручницею та дійною коровою. У цій картині Ландес розглядає хаос і туман війни з унікальної перспективи підліткового віку.

Кадр з фільму Монос / Фото: ОМКФ

Драма "Королева сердець" (Queen of Hearts / Dronningen) – це спільна робота Швеції та Данії режисерки Май Ель-Тухі. Стрічка показує щасливу жінку, у якої все склалося в житті і з родиною, і з кар’єрою. Але все може зруйнувати поява сина її чоловіка від першого шлюбу. І тут в обставини втручається любов жінки, яку не назвеш материнською.

Кадр з фільму "Королева сердець" / Фото: ОМКФ

Cоціальна драма "Тут був Саша" (Sasha Was Here / Čia Buvo Saša) литовського режисера Ернестаса Янкаускаса відкриває перед глядачем історію бездітної пари, яка вирішує усиновити шестирічну дівчинку, однак їм пропонують хлопчика-бунтівника Сашу. Подружжя погоджується взяти на один день хлопчика, доки помилку не виправлять. І це рішення назавжди змінить життя трьох людей.

Кадр з фільму "Тут був Саша" / Фото: ОМКФ

Драма з елементами комедії "Тель-Авів у вогні" (Tel Aviv On Fire) ізраїльського режисера Самеха Зоабі відкриває історію Салама – недосвідченого палестинського молодика, який став сценаристом популярного серіалу. Після випадкової зустрічі з ізраїльським солдатом він починає стрімко підніматися кар’єрними сходинками.

Кадр з фільму "Тель-Авів у вогні" / Фото: ОМКФ

Італійська комедія "Чоловік, який купив Місяць" (The Man Who Bought The Moon / L'uomo che comprò la luna) режисера Паоло Дзукки показує сардинського рибалку, який заради коханої жінки готовий на все – навіть пообіцяти Місяць. А чоловіки Сардинії завжди дотримуються обіцянок.

Американсько-британський драматичний фільм "Сувенір" (The Souvenir) режисерки Джоанни Гоґґ – про молоду студентку-кінематографістку Джулію, у якої зав’язуються стосунки із харизматичним, але ненадійним чоловіком Ентоні. Ця близкість стає причиною ворожнечі між донькою та мамою, яка проти таких стосунків.

Кадр з фільму "Сувенір" / Фото: ОМКФ

Китайська комедія режисера Луо Ханьсіна "Шлях згоди" (Uncle And House / He Qun lu) розповідає про хлопця, який повертається до Китаю після навчання за кордоном і спільно з двома друзями розпочинає колекторський бізнес. 

Стрічка "Сиротинець" (The Orphanage / Parwareshgah) афганської режисерки Шаxрбану Садат розповідає про підлітка Кодрата, який спекулює квитками до кінотеатру, допоки його не запроторює до притулку радянська міліція наприкінці 1980-х.

Кадр з фільму "Сиротинець" / Фото: ОМКФ

Фільм "На посту!" (Keep An Eye Out/ Au Poste) режисера Кантена Дюпйо це історія про те, як головний герой на ім'я Фюґен знаходить труп на ґанку свого будинку. Він усе робить правильно і одразу ж звертається до поліції. Але тепер йому доведеться провести усю ніч у відділку – на нього чекає жорсткий і дуже дивний допит за участі начальника поліції Бюрона.

Кадр з фільму "На посту" / Фото: ОМКФ

Стрічка "Ініціали С.Ґ." (Initials S.G) режисерів Ранії Аттьє та Даніела Ґарсії розповідає про аргентинця Серхіо Ґарсеса. Йому вже за п’ятдесят, але він досі думає що тридцять п’ять. Він живе в Буенос-Айресі, безбожно пиячить і курить траву. Друзі називають його Французиком – замолоду він записав альбом іспаномовних каверів на пісні Сержа Ґенсбура і зрештою повірив у власну французськість. Серхіо зводить кінці з кінцями завдяки випадковим ролям деінде, здебільшого статистів на зйомках у різних частинах міста. Але його щира пристрасть і мрія – бути актором, справжнім митцем.

Кадр з фільму "Ініціали С. Ґ. / Фото: ОМКФ

Національна конкурсна програма: пошуки сенсу життя та сімейні історії 

До Національної конкурсної програми увійшли п'ять повнометражних та 10 короткометражних стрічок. 

Так, у програмі "Повного метру" покажуть художній фільм режисера Тимура Ященка U311 "Черкаси" про оборону однойменного морського тральщика, заблокованого російськими військами у бухті Донузлав у березні 2014 року під час анексії Криму.

Кадр з фільму "Черкаси" / Фото: ОМКФ

"Тато  – мамин брат" – перший повнометражний документальний фільм Вадима Ількова. У цьому зворушливому сімейному портреті богемний співак та художник стає батьком своєї п'ятирічної племінниці, коли психічне здоровя його сестри погіршується. Несподівано для себе він опиняється у ситуації, коли має балансувати між казками на ніч та провокативним мистецтвом, дитячими іграми і бурхливим нічним життям. 

Кадр з фільму "Тато – мамин брат" / Фото: ОМКФ

"Мої думки тихі" – повнометражний дебют режисера Антоніо Лукіча з акторкою Ірмою Вітовською, володаркою цьогорічної кінопремії "Золота Дзиґа" за найкращу жіночу роль. Вадим – 25-річний композитор і звукооператор. Зазнавши безліч невдач у роботі та особистому житті, він отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання записати голоси закарпатських тварин може стати його шансом назавжди залишити незручну Україну і вирушити до привабливої Канади. Подалі від проблем. Однак все виявляється значно складнішим, коли головним супутником у новій роботі виявляється найменш підхожа для цього людина – мама Вадима. Комедійна стрічка Антоніо Лукіча була відібрана до конкурсної програми East of the West міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах.

Кадр з фільму "Мої думки тихі" / Фото: ОМКФ
 

"Панорама" – повнометражний документальний дебютний фільм режисера Юрія Шилова. Головний герой картини – кіномеханік Валентин, який 44 роки працює в одному з найстаріших кінотеатрів Києва. У день 60-річчя Валентина в кінотеатрі сталася пожежа, і чоловік змушений піти на пенсію. У країні, що стрімко змінюється, він намагається відшукати новий сенс свого життя. Цей фільм був відібраний до документального конкурсу цьогорічного Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах.

Кадр з фільму "Панорама" / Фото: ОМКФ

"Східняк" – повнометражна дебютна воєнна драма Андрія Іванюка про людину, в дім якої увірвалася війна. У стрічці показані будні військовослужбовців, які боронять Схід України. Через форму роуд-муві режисер описує те, з чим мав справу особисто. Головну роль у фільмі зіграв актор Богдан Бенюк.

Кадр з фільму "Східняк" / Фото: ОМКФ

Також у Національній конкурсній програмі будуть показані 10 короткометражних стрічок: "Різдвяні історії", режисери Валерія Сочивець, Філіп Сотниченко (Україна, 2019); "Знебарвлена", режисерка Марина Степанська (Україна, 2019); "У нашій синагозі", режисер Іван Орленко (Україна/Франція, 2018); "Мала", режисерка Даря Турецька (Україна/Ізраїль, 2018); "Поки не стане чорним", режисерка Анастасія Фалілеєва (Україна, 2019); "Солітюд", режисерка Єлізавета Сміт (Україна, 2019), "Дорослий", режисерка Жанна Озірна (Україна, 2019); "INT. Kitchen. Night", режисер Аркаша Непиталюк (Україна, 2019); "Факт (-ура!) змін", режисерка Марина Нікольчева (Україна, 2019); "Секрет, дівчинка та хлопчик", режисерка Оксана Казьміна (Україна, 2018). 

Кіноперформанси просто неба 

Традиційно у другий день фестивалю демонструються світові шедеври німого кінематографу в супроводі симфонічного оркестру. Цього року ОМКФ збере глядачів на показі американського драматичного фільму "Козаки" (1928, реж. Джордж У. Гілл та Кларенс Браун), виробництва студії Метро-Ґолдвін-Майєр (MGM), яка знайома проектами "2001: Космічна Одіссея" (реж. Стенлі Кубрик), "Бен-Гур" (реж. Вільям Вайлер), "Чарівник країни Оз" (реж. Віктор Флемінґ).

Головний герой драматичної стрічки – отаманський син Лукашка. Він не воліє слідувати непохитному правилу "чоловік повинен воювати, а жінка працювати" та відмовляється брати участь у війні. Його пацифістські погляди призводять лише до постійних жартів з боку товаришів та ледь не до розриву з коханою. Зрештою саме Лукашка стає найжорсткішим вояком та пліч-о-пліч воює з батьком проти турків.

Для створення оновленого саундтреку був запрошений композитор Роберт Ісраель, який працював над музичним супроводом багатьох класичних німих стрічок. Готуючи партитуру до фільму "Козаки", композитор адаптував та аранжував класичну українську музику, у тому числі, твори Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Семена Гулака-Артемовського, а також традиційні народні пісні. "Мій дідусь народився в Одесі, тому я відчуваю зв’язок із своїм центральноєвропейським корінням, попри те, що в Україні я ще не був", - зазначив  Ісраель, який зараз живе у Чехії.

 

Кадр з фільму "Козаки" / Фото: ОМКФ

17 липня у Зеленому театрі теж покажуть класику німого кіно – "Кабінет доктора Каліґарі" Роберта Віне. Спецпоказ супроводжуватиме британське музичне тріо "The Tiger Lillies". 

Прем'єра фільму відбулася в Берліні у 1920 році. Це перший фільм в історії кіно, де було зображено зміну людської свідомості. Сюжет стрічки побудований на містичних подіях, пов'язаних із приїздом до невеликого німецького містечка таємничого доктора Каліґарі. Сценарій фільму був задуманий Карлом Майером і Гансом Яновіцем як метафора безумства влади, яка піддає свій народ страшним лихам – малася на увазі програна Німеччиною Перша світова війна. 

Фото: Кадр з фільму "Кабінет доктора Каліґарі" / Фото: ОМКФ

"Музика прийшла до мене дуже легко, було чудово просто сидіти, дивитися цей блискучий фільм і писати музику до нього, дійсно дивовижно. Мені імпонує німе кіно, адже воно було насправді інтернаціональним середовищем, а зараз все вже зовсім не так - ти не можеш просто подивитись стрічку з іншої країни, адже дубляж може змінити все. Мені подобається також і характерний темний смак раннього кіно - я люблю дивитися на всіх цих привидів, вони виглядають як примари, а вони ж і є вже примарами" – зазначив лідер гурту "The Tiger Lillies" Мартін Жак, який працював над музикою.

А 19 липня о 21:30 знову на Потьомкінськіх сходах глядачі побачать музичний медіа-перформанс-оперу "Сходи до..." театрального актора, режисера та драматурга Влада Троїцького. 

Потьомкінські сходи – знакова локація завдяки фільму Сєрґєя Ейзенштейна "Броненосець Потьомкін", німий художній фільм, який був знятий у 1925 році. Учасниками постановки стануть музична формація NOVA OPERA, яка створює нові синтетичні жанри музичного театру та соціальний рейв-бенд "ЦеШо". Учасниками колективу є актори, вони поєднують музику з театром, а тематика творчості стосується соціальних проблем. 

Конкурс європейських документальних фільмів: про жінок, роботів та чоловіків, які застрягли у 60-х

Цього року в Конкурсі європейських документальних фільмів Одеського міжнародного кінофестивалю візьмуть участь вісім стрічок з 11 країн світу. 

"Командирка Аріан" ("Commander Arian") режисера Альба Соторра – це картина про часи, коли вибухнула війна у Сирії. Група жінок з курдського руху опору зібрала жіночий підрозділ. Фільм розповідає про жінок, війну і свободу.

Документальний фільм "Привіт, штучний інтелекте" ("Hi, AI"), знятий режисером Ізабеллою Віллінґер емоційно розбирає, як роботи і штучний інтелект змінять наше життя і показує майбутнє вже сьогодні.

"Літній хокей" ("Off Sides"), режисерів Розалії Когутової і Томаша Бояра – це історія про підлітків-хокеїстів зі Східної Богемії (Чехія), які відправилися у Марокко на тренувальні збори. У фільмі показано діалог між двома різними культурами.

"Бо ми мужики" ("The Men’s Room"), знятий режисерами Петтером Соммером та Ю Вемудом Свендсенем показує, як кожного вівторка 25 татуйованих чоловіків середнього віку відволікаються від повсякденного життя, залишають своїх дружин і дітей заради співів брудних рок-пісень. Стрічка про дружбу, любов до музики і боротьбу за життя.

Анна Еборн зняла фільм "Придністров’я", у якому розказує про співіснування любові і дружби у складному, суперечливому світі. Придністров’я не є ідеальним середовищем для молодих людей, особливо коли хочеться майбутнього за межами своєї країни.

"Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" ("Heat Singers"), режисера Надії Парфан — це картина про багаторічного голову профспілки та підпорядкованого йому хору. Він, звичайно ж, пишається творчими здобутками комунальників, але розпочинається опалювальний сезон, тож "спочатку людям тепло — а вже потім співати".

"Для Сами" ("For Sama") — перший повнометражний документальний фільм режисерів-лауреатів "Еммі" Ваад аль-Хатеб та Едварда Воттса. Ця стрічка — інтимна подорож у жіноче життя, коли навколо вирує жахливий конфлікт, та про жіночий досвід війни.

"Зустрічі з Джимом" ("Meeting Jim" реж. Едже Ґер) — історія Джима Гейнса, надзвичайного 83-річного чоловіка, в чиєму серці досі живе дух 1960-х — років його молодості.

"Голлівуд на березі Чорного моря": фільми-легенди від культових режисерів Одеської кіностудії 

Цього року на кінофестивалі Довженко-Центр покаже кінострічки, які змінили історію українського та світового кіно. Ретроспектива, звісно, приурочена до 100-річчя Одеської кіностудії.

Під час ОМКФ покажуть ректроспективу фільмів, знятих на Одеській кіностудії / Фото: ОМКФ

До програми увійшли стрічки: "Мовчи, суме, мовчи" (1918, реж. Петро Чардинін), "Ягідка кохання" (1926, реж. Олександр Довженко), "Весна на Зарічній вулиці" (1956, реж. Марлєн Хуциєв, Фелікс Міронер), "Формула веселки" (1966, реж. Георгій Юнгвальд-Хількевич), "Воєнно-польовий роман" (1983, реж. Петро Тодоровський) та "Настроювач" (2004, реж. Кіра Муратова).

Позаконкурсні "Спецпокази": від Лозниці до Аньєс Варда

У позаконкурсній програмі "Спеціальні покази" ОМКФ покажуть роботи Сергія Лозниці "Процес", легенди світового кіно Аньєс Варда "Варда за Аньєс" та фільм режисера Віталія Манського "Свідки Путіна", а також свої фільми особисто представлять члени журі конкурсних програм цьогорічного кінофестивалю. 

Події стрічки "Процес" розгортаються у 1930 році. За сюжетом картини, група високопосадовців з-поміж економістів та інженерів притягнута до суду за підозрою в підготовці державного перевороту, спрямованого на руйнування радянської влади, відновлення капіталізму та розвал СРСР. Усі звинувачення сфабриковані, підсудні змушені зізнаватися в злочинах, яких вони не вчиняли. Суд, що його очолює Андрій Вишинський, який згодом стане ключовою фігурою сталінських показових процесів, виносить смертні вироки.

Кадр з фільму "Процес" / Фото: ОМКФ

Фільм "З України до Голлівуду" режисера Станіслава Сукненка також буде представлений у секції "Спеціальні покази". Цей фільм є першим дослідженням українського сліду в Голлівуді. Роками в різноманітних інформаційних джерелах народжених в Україні називали Russian, але настав час розставити крапки над "і" у питанні "хто є хто" у Голлівуді та з’ясувати, в чому досягнули успіху таланти з України. Розповідь про досягнення українців минулого переплітається з особистими історіями тих, хто запалює свої зірки на голлівудському небосхилі сьогодні.

Також глядачі побачать стрічку "Варда за Аньєс". Чи перед камерою, чи поза нею, Аньєс Варда – це оповідачка, яка уникає драматичних конвенцій та приписів. Разом з кількома колегами-мандрівниками вона запрошує глядачів у подорож до власного світу нетрадиційних образів. Професійна фотографка, інсталяторка та піонерка "Нової хвилі" сама по собі є інституцією у французькому кінематографі, але при цьому опирається будь-якому інституційному мисленню. Оскароносна режисерка, сценаристка і продюсерка пішла з життя навесні цього року.

Кадр з фільму "Варда Ананьєс" / ОМКФ"Звуки революції" представить на Одеському міжнародному кінофестивалі американський режисер, дворазовий володар "Оскара" та один із членів журі конкурсу європейських документальних фільмів Білл Ґуттентаґ. В основі сюжету – історія американського руху за громадянські права, що її оповідають через пісні про свободу, які виконують протестувальники в боротьбі за справедливість і рівність. Концертні виступи Джосс Стоун, Вайклеф Жана і The Roots, архівні зйомки та інтерв’ю з активістами, серед яких – Мартін Лютер Кінґ.

Глядачам ОМКФ також покажуть стрічку "Кохання блондинки" чеського кінорежисера Мілоша Формана, який пішов з життя минулого року. За сюжетом – там, де на одного чоловіка припадає 16 жінок, Андула не має шансів знайти своє кохання, аж доки до їхнього промислового містечка не приїздить розпутний піаніст, який бодай тимчасово вгамовує її пристрасть. Після спільної ночі вона збирає валізу та вирушає на відвідини до Праги, але по прибутті дізнається, що там на неї не чекають. Стрічка брала участь в основному конкурсі Венеційського кінофестивалю 1965 року. 

Кадр з фільму "Кохання блондинки" / Фото: ОМКФ

Іранська художниця, режисерка та членкиня журі Національної конкурсної програми Манія Акбаріособисто представить на фестивалі свій фільм "Місяць для мого батька". У стрічці Манія Акбарі спільно з британським скульптором Даґласом Вайтом витворюють м’який сплав мови, де поєднання кінематографу та скульптури досліджує процеси фізичного та психологічного руйнування і відновлення. Після кількох операцій з видалення раку історія власного тіла стає точкою відліку для розмови про те, як тіла хоч і травмуються, цензуруються та політизуються, але зрештою залишаються осередками можливостей. Фільм отримав нагороду "Нове бачення" кінофестивалю CPH:DOX 2019 року.

Кадр з фільму "Місяць для мого батька" / Фото: ОМКФ

Ще одна членкиня журі Національної конкурсної програми 10-го ОМКФ польська сценаристка, режисерка Йоанна Кос-Краузе представить спільний із своїм чоловіком – режисером Кшиштофом Краузе – фільм "Птахи співають у Кіґалі". Основа фільму – це зображення психологічних наслідків геноциду в Руанді у 1994му, які перетворюються на чарівну оповідь – повну драми, але водночас обнадійливу – про сенс життя та позначене травмою існування. За цей фільм дісталася нагорода найкращій акторці Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах 2017 року.

Також у "Спецпоказах" – стрічка режисера Кена Лоуча "Зала Джиммі". У 1921 році помилкою Джиммі Ґралтона було збудувати танцювальну залу на перехресті сільських доріг в Ірландії напередодні громадянської війни. Зрештою церква та політики змусили його закрити її, а самому залишити країну. За десять років по тому Джиммі повертається зі Сполучених Штатів доглядати за матір’ю і жити розміреним життям. Проте він вирішує відкрити залу знову. Стрічка потрапила до основного конкурсу Каннського кінофестивалю 2014 року.

Події у стрічці "Свідки Путіна" режисера Віталія Манського починаються 31 грудня 1999 року, коли Російська Федерація дізналася про нового президента. Фільм заснований на документальних свідченнях операції "Наступник", унаслідок якої країна отримала президента, який править нею донині. Персонажами стрічки є Михайло Ґорбачов, Борис Єльцин, Володимир Путін і російський народ, який завжди є мовчазним свідком вирішення своєї долі. Ця картина була визнана найкращим документальним фільмом Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах 2018 року. 

Кадр з фільму "Свідки Путіна" / Фото: ОМКФ

Режисер, продюсер і голова журі Міжнародної конкурсної програми Петер Бросенс представить спільний із Джессікою Вудворт фільм "П’ята пора року". За сюжетом, стається щось страшне: весна не приходить. Природний цикл обривається. Аліс і Томас, двоє підлітків, що живуть у бельгійському селі глибоко в лісах Арденнів, з усіх сил намагаються зрозуміти світ, який руйнується навколо них.

Катрін Деньов та Майк Лі: міні-ретроспектива фільмів

У ретроспективу почесної гості кінофестивалю Катрін Деньов увійшли три фільми, які представить актриса. Один з них –психологічний трилер "Створіння", який у 1966 році зняла режисерка Аньєс Варда. Фільм про письменника, який намагається керувати створеними ним художніми образами, що виходять з-під контролю, був показаний в основному конкурсі 27-го Венеційського кінофестивалю. 
 

Кадр з фільму "Створіння" / Фото: ОМКФ

Стрічка "Віслюча шкура" представника "Французької нової хвилі" та лауреата "Золотої пальмової гілки" Канн Жака Демі – це екранізація казки Шарля Перро про короля, який після смерті дружини отримав право одружитися знову, але виключно на дівчині, що буде ще красивішою. Тож король вирішує взяти за дружину дочку. Не останнє місце в цій історії відведено чарівному віслюку, який "видає" золоті монети вельми нестандартним шляхом. "Віслюча шкура" – це музичний фільм, над яким працював видатний композитор Мішель Легран. На жаль, автор музики помер у січні цього року.

Фото: Кадр з фільму "Віслюча шкура" / Фото: ОМКФ

"Прощання з ніччю" - найновіша робота Катрін Деньов. Стрічка, яку зняв французький режисер Андре Тешіне, була показана на 69-му Берлінале. У центрі сюжету фільму – Мюр’єль, яка не тямить себе від радощів, бо її онук Алекс залишиться в неї на кілька днів перед від’їздом до Канади. Втім, скоро вона дізнається, що Алекс їй брехав – насправді він готується до іншого життя.
 

Кадр з фільму "Прощання з ніччю" / Фото: ОМКФ

Спеціальний гість 10-го ювілейного ОМКФ, британський режисер театру і кіно Майк Лі також представить міні-ретроспективу своєї фільмографії. Він п'ять разів отримував премію BAFTA, нагороду за найкращу режисуру Каннського кінофестивалю і "Золоту пальмову гілку", а також "Золотого лева" Венеційського кінофестивалю. Крім того, він є автором понад 20 п’єс.

У програму міні-ретроспективи Майка Лі увійшли три фільма, зокрема стрічка "Оголені" 1993 року. Фільм розповідає про Джонні, який тікає з Манчестера до Лондона, щоби уникнути побиття сім’єю зґвалтованої ним дівчини. Там він знаходить свою колишню та якийсь час живе безхатьком. Герой постійно прискіпується до перехожих та зустрічається із надто схожими на себе персонажами. 

Кадр з фільму "Оголені" / Фото: ОМКФ

Другий фільм – "Таємниці та брехня", знятий у 1996 році. Сюжет розгортається навколо 27-річної темношкірої жінки Ортенс, яка після смерті прийомної матері вирішує відшукати біологічну. Її приголомшує те, що справжня матір, Синтія, виявляється білою і у неї є 20-річна дочка. Попри переполох, у Синтії пробуджуються почуття до давно забутої дитини.

Ще одна стрічка  режисера - "Пітерлоо", 2018 року. В основі фільму – реальні події, що сталися 16 серпня 1819 року у Манчестері і отримали назву "Бійні в Пітерлоо". Тоді британські урядові сили налетіли на 60-тисячний натовп, який вимагав політичної реформи та висловлював свій протест щодо загального зубожіння. Бійня в Пітерлоо стала визначальною подією для британської демократії, а також відіграла помітну роль у заснуванні газети The Guardian. Фільм Майка Лі брав участь в основному конкурсі 75-го Венеційського кінофестивалю. 

Кадр з фільму "Петерлоо" / Фото: ОМКФ

Найгучніші світові кінохіти на "Фестивалі Фестивалів"

У позаконкурсній програмі ювілейного ОМКФ буде показаний переможець 72-го Каннського кінофестивалю "Паразити" південнокорейського режисера Пон Джун Хо. За сюжетом, сім'я Кі Тека живе в напівпідвалі і перебивається мізерними заробітками, збираючи упаковки для піци. Ситуація змінюється, коли старшому синові пропонують високооплачуваний підробіток репетитором. З допомогою сестри він робить фальшиві документи про освіту та приходить до розкішного маєтку заможного бізнесмена. Справивши гарне враження, старший син дізнається про ще одну відкриту вакансію, і у нього з'являється дуже незвичайний план з працевлаштування сестри.

Як охарактеризував свій фільм сам режисер, це "комедія без клоунів і трагедія без злодіїв". Через сатиру та гротеск Пон Джун Хо піднімає важливі теми взаємозалежності між нижчою і вищою соціальними верствами суспільства. Режисер відомий своїм вмінням зачаровувати глядача та розсовувати межі жанрів. Від стрічки до стрічки він порушує питання соціального розшарування і несправедливості в сучасному світі. Його унікальний стиль – це поєднання іскрометного гумору, граничного драматизму і моторошного саспенсу.

Кадр з фільму "Паразити" / Фото: ОМКФ

"Біль та слава"іспанського режисера Педро Альмодовара – це історія про те, як талановитий кінорежисер наприкінці свого творчого шляху озирається в минуле й опиняється у вирі яскравих спогадів. Ніжні почуття до матері, любов і розлука, пошуки щастя й успіху – все це спонукає творця до важливих роздумів про життя і мистецтво, біль та славу. 

Події фільму "Портрет дівчини у вогні" (реж. Селін Ск’ямма, Франція) розгортаються у Бретані, у 1770 році. Художниці Маріан доручають зробити весільний портрет Елоїз – молодої жінки, яка щойно залишила монастир. Елоїз не надто прагне бути нареченою, а Маріанн не повинна казати їй про портрет. Вона спостерігає за нею вдень аби таємно малювати вночі. Стрічка отримала нагороду за найкращий сценарій Каннського кінофестивалю 2019 року.

Кадр з фільму "Портрет дівчини у вогні"

Фільм "Між двома водами" (реж. Ісакі Лакуеста, Іспанія) це історія, про двох братів – Ісра та Чейто, яким у житті випали дуже різні долі: один виходить із в’язниці, а інший повертається додому після довгої служби на флоті. Їхнє возз’єднання на острові Сан-Фернандо поверне до життя спогади про насильницьку смерть батька. Щоби повернутися до нормального життя, братам знову доведеться стати ближчими один до одного. Фільм отримав "Золоту мушлю" за найкращий фільм Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні 2018 року.

"Рей та Ліз" (реж. Річард Біллінґем, Велика Британія) розповідає про те, як у глухому суспільному закутку на околицях Бірмінґема сім’я Біллінґемів здійснює надзвичайні обряди та порушує соціальні табу, намагаючись дати раду своєму життю, що його визначають непідвладні їм чинники. Подекуди шокуючі та тривожно кумедні три епізоди відтворюють досвід дорослішання в комунальній квартирі в Блек Кантрі. Фільм отримав особливу відзнаку журі Міжнародного кінофестивалю в Локарно 2018 року. 

Кадр з фільму "Рей та Ліз" / Фото: ОМКФ

Молодий ізраїльтянин Йоав, герой картини "Синоніми" (реж. Надав Лапід, Франція/Ізраїль/Німеччина), вирішує порвати зв’язки з минулим та стати французом. У Парижі він полишає іврит і з усіх сил прагне відшукати для себе нову ідентичність. Словник стає його постійним супутником. Картина отримала нагороду "Золотий ведмідь" за найкращий фільм Берлінале 2019 року. 

"Бакурау" (реж. Клебер Мендонса Фільйо, Жуліано Дорнелеш, Бразилія/Франція) – історія про маленьке село в бразильських сертанах, яке оплакує втрату матріарха Кармеліти. Жінка прожила до 94 років. За кілька днів мешканці дізнаються, що їхня спільнота зникла з більшості мап. Стрічка отримала приз журі Каннського кінофестивалю 2019 року.

Кадр з фільму "Бакурау" / Фото: ОМКФ

"Морський диявол" (реж. Фаттефон Аруньфен, Таїланд/Франція/Китай) розповідає, як неподалік селища на тайському узбережжі, де потонули тисячі біженців рохінджа, місцевий рибалка знаходить у лісі пораненого знепритомного чоловіка. Він рятує незнайомця, від якого ні пари з вуст, товаришує з ним і називає Тончаєм. Коли рибалка раптом зникає безвісти у морі, Тончай поступово перебирає на себе життя свого друга – його будинок, його роботу і його колишню дружину. Найкращий фільм програми "Горизонти" Венеційського кінофестивалю 2018 року.

Події фільма "Дилда"(реж. Кантємір Балаґов, Російська Федерація) розгортаються у 1945 році у воєнному Ленінграді. Друга світова війна спустошила місто – зруйнувала будівлі та залишила його мешканцям самі руїни, фізичні та ментальні. Попри те, що блокада завершилася, життя і смерть продовжують боротьбу поміж уламків. Двоє молодих жінок – Ія та Маша – шукають сенс і надію, прагнучи відбудувати свої життя серед руїн. Стрічка отримала нагороду за найкращу режисуру програми "Особливий погляд" Каннського кінофестивалю 2019 року.

Кадр з фільму "Ленінград" / Фото: ОМКФ

"Королівство" (реж. Родріґо Сороґоєн, Іспанія/Франція). Мануель Ґомес Відаль – улюбленець виборців свого округу. Він також є корупціонером, який багато років збагачувався коштом бюджету. Після спроби прикрити свого колегу Мануеля викривають. Дивно, але члени його партії збираються перекласти весь тягар відповідальності на його плечі. Та він не збирається здаватися. На що може зважитися людина аби залишитися при владі? Стрічка – володар 28 призів, у тому числі сім нагород Національної кінопремії в Іспанії – "Гойя".

"Гала-прем’єри": від  "Мертвих" Джармуша до скандального "Вайнштейна" 

У секції покажуть фільми-учасники основних конкурсних програм Берлінського, Венеційського та Каннського кінофестивалів. 
Фільм-відкриття Двотижневика режисерів Каннського кінофестивалю 2019 року –  "Замша" режисера Кантена Дюпйо. 44-річний Жорж стає одержимим купівлею дизайнерської замшевої куртки, про яку давно мріяв. Ця одержимість зрештою змусить його порвати з одноманітним життям у передмісті, спустити всі заощадження і навіть зважитися на злочин. Головну роль у фільмі зіграв оскароносний французький актор Жан Дюжарден.

Кадр з фільму "Замша" / Фото: ОМКФ

Стрічка "Маленька червона сукня" британського режисера Пітера Стрікленда потрапила до основного конкурсу Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні 2018 року. Маленька червона сукня стоїть у вітрині. Вона неймовірно красива й ідеально підходить кожній, хто її приміряє. Вона робить тебе бажаною, але у сукні є ціна. І не кожна зможе її заплатити… Фільм знятий у стилі культового італійського режисера Даріо Ардженто.

Фільм режисера Флоріана Генкеля фон Доннерсмарка "Робота без авторства" потрапив до основного конкурсу Венеційського кінофестивалю 2018 року. Це історія молодого студента-митця Курта, який закохується в однокурсницю Еллі. Її батько – відомий лікар професор Зеебанд – прикро вражений вибором доньки і заприсягається покласти край їхнім стосункам. Вони й гадки не мають про те, що їхні життя уже пов’язані жахливим злочином, що його скоїв Зеебанд кілька десятиліть тому.

Фільм Кена Лоуча "Вас не було на місці" увійшов до основного конкурсу Каннського кінофестивалю 2019 року. Рікі з сім’єю тяжко боролися з боргами від часу фінансової кризи 2008 року. Нагода здобути для себе трішки свободи з’являється з новеньким блискучим фургоном і можливістю оформити франшизу та працювати на себе в службі доставки. Це складна робота, але й домашня праця його дружини нічим не легша. Сім’я тримається міцно, але коли обох тягне в різні боки, все от-от може зламатися.

Кадр з фільму "Вас не було на місці" / Фото: ОМКФ

Фільм-відкриття цьогорічного Каннського кінофестивалю – "Мертві не помирають". Режисер стрічки Джим Джармуш зажив собі слави нового голосу незалежного кіно завдяки фільму "Дивніше, ніж у раю" (1984). А також здобув Ґран-прі Каннського кінофестивалю 2005 року за фільм "Зламані квіти". За сюжетом фільму "Мертві не помирають", із сонливим маленьким містечком Сентервіль щось не гаразд. Ніхто не знає чому. В новинах страшне, науковці стурбовані. Нікому так і не вдається передбачити найбільш дивної і небезпечної чуми, яка згодом впаде на Сентервіль: мерці встануть зі своїх могил та по-звірячому нападатимуть і гризтимуть живих. Жителям містечка доведеться боротися за власне виживання. У фільмі зіграли такі відомі актори, як: Білл Мюррей, Адам Драйвер,Тільда Свінтон, Хлоя Севіньї та інші.

Кадр з фільму "Мертві не помирають" / Фото: ОМКФ

Фільм "Золота рукавичка" режисера Фатіха Акіна був представлений в основному конкурсі Берлінале 2019 року. Гамбурзький район Санкт-Паулі, 1970-ті. На перший погляд, Фриц "Фіте" Гонка – жалісний невдаха. Чоловік із понівеченим обличчям щоночі пиячить у забігайлівці "Золота рукавичка" і упадає за самотніми жінками. Ніхто з її завсідників навіть не підозрює, що на позір сумирний Фіте насправді є маніяком. 

Історію зіркового злету та безславного падіння титана кіно Гарві Вайнштейна можна буде побачити у фільмі "Вайнштейн" британської режисерки Урсули Макфарлен. Її документальний доробок демонструє вміння переконливого і привабливого спостереження за персонажами, що поєднується із захопливою оповіддю та візуальною витонченістю. Вона чотири рази номінувалася на премію BAFTA, а також має низку нагород та номінацій на премії Ґрірсона, Broadcast і Королівської спілки телебачення. Стрічка "Вайнштейн" проливає світло на те, як славнозвісний продюсер здобув та упродовж десятиліть послуговувався величезною владою. Колишні співробітники, однокурсники та журналісти розмірковують щодо сприйняття Вайнштейна публікою як провидця, водночас докладно описуючи його нещадні спроби втримати владу після скандалу, що трапився з ним.

Кадр з фільму "Вайнштейн" / Фото: ОМКФ

Закривати кінофестиваль 20 липня буде стрічка "Бог існує, її ім’я – Петрунія", яка брала участь в основному конкурсі 69-го Берлінського кінофестивалю. Картина македонської режисерки Теони Струґар Мітевської здобула нагороду екуменічного журі та Нагороду німецької асоціації артхаусних кінотеатрів.

Фільм, заснований на реальних подіях, які сталися декілька років на сході Македонії, оповідає про містечко Штиль та давню традицію. Щороку в січні місцевий священик жбурляє в річку дерев’яний хрест, який потім шукають сотні чоловіків. Добра доля і процвітання будуть тому, хто його знайде. Цього разу Петрунії якимось чином вдається потрапити у воду та першою взяти хрест. Її суперники шаленіють – як могла жінка взяти участь у їхньому обряді? Усе неначе летить шкереберть, але Петрунія стоїть на своєму. Вона здобула хрест і не збирається його віддавати.

Кадр з фільму "Бог істнує, її ім'я – Петрунія" / Фото: ОМКФ

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Одеса