Відомі та невідомі маяки Одещини: Дюжина зірок, які вказують шлях кораблям

Найвідоміший маяк Одещини – Воронцовський, який є визитівкою Одещини. Розташований у районі морського порту, він притягує тисячі одеситів та туристів, які ходять до нього на екскурсії задля красивих світлин. Проте крім Воронцовського в Одеській області є ще 10 маяків, які заслуговують не меншої уваги. Про те, які маяки побудовані на території регіону – докладніше у материалі Depo.Одеса.

Воронцовський маяк кілька разів відбудовували

Башта сучасного Воронцовського маяку від основи має 26 метрів заввишки, а його вогонь видно за 15 миль, при цьому висота вогню складає 27 метрів від рівня моря. У далекому 1844 році на Карантинному мору Одеси вирішили побудувати маяк, проте минув майже рік, як на ці цілі виділили кошти, і у 1845 році з'явився брандвахтенний будинок з 26-метровою вежою. Ліхтарі на неї довелося піднімати за допомогою лебідки. Простояв цей маяк недовго: на початку Кримської війни його розібрали.

Наприкінці 1858 року генерал-губернатор Одеси граф Строганов звернувся до вищої інстанції про необхідність будівництва на узбережжі маяка. За його словами, мореплавці скаржилися, що в одеському порту немає маяка, через що судна часто часто зазнають аварії. І цього разу влада не поспішала погоджувати будівництво, і тільки наступного року навесні на маяку знову загорілися вогні. А за чотири роки по тому в Одесі відкрили чавунну дев'ятиметрову башту зі спеціальним ліхтарем – Воронцовський маяк. Сталося це майже одночасно зі встановленням пам’ятника графу Михайлу Воронцову.

Чавунний Воронцовський маяк / Фото: wikipedia.org

У 1866 році в Одесі розпочали спорудження Рейдового молу, який став продовженням Карантинного. Після завершення він став на 480 саженів більше. А наступного року 30 листопада, на маяку встановили спеціальне обладнання і він першим електричним маяком на території країни та четвертим у світі.

Новий Воронцовський маяк заввишки 17 метрів побудували у 1888-му. Проіснував він до Другої світової, а тоді був підірваний, аби позбавити німецьких та румунських артилеристів в Чабанці можливості прицілюватися по маяку для обстрілу акваторії порту.  

Після Другої світової війни на руїнах маяка встановили тимчасову дерев’яну вежу з ацетиленовим ліхтарем. І тільки у 1955 році на краю Рейдового молу звели той Воронцовський маяк, який всі знають. Зараз на ньому впроваджене дистанційне управління, завдяки чому вахтовики, перебуваючи на березі, у разі необхідності, можуть на відстані вмикати вогонь маяка, також встановлені наутофон і радіомаяк.

Сучасний вигляд Воронцовського маяка / Фото з відкритих джерел

Цьогоріч на Маяку провели першу з часів будівництва модернізацію та капітальний ремонт башти та її основи.

Одеський маяк – перший у місті

Хоча Воронцовський маяк і є найвідомішим, проте не він був першим маяком, побудованим на території сучасної Одещини. У 1827 році за ініціативою одеситів та на кошти, зібрані з місцевих цивільних торгових відомств, побудували перший у місті Маяк. Він розташовувався за 6 миль від Карантинної пристані на мисі Великий Фонтан поблизу Успенського монастиря. На білосніжній кам'яній башті встановили ліхтар з лампою, яку заправляли риб'ячим жиром. Спочатку вогонь маяка мав проблисковий характер: він з'являвся кожні дві хвилини і його появі передувало цілковите затемнення, що тривало 5-6 секунд.  Висота вогню над рівнем моря становила 59 м, а від основи башти – 28 м, дальність видимості сягала 19,5 миль. Проте мореплавці часто скаржилися, що плутають Одеський маяк з Тендрівським, який був розташований не так далеко від нього, бо вогонь на них запалювався за одним принципом. Тоді у серпні 1829-го Одеський маяк почав світити постійним вогнем. У 1861 році на ньому, першому на Чорноморському узбережжі, було встановлено діоптричний (заломлювальний) світлооптичний апарат Френеля 1-го розряду, закуплений у Парижі.

Фото:  lighthouse21v.narod.ru

У часи Першої світової війни, 1914–1915 роки, маяк не працював. Електрогенератори за наказом командувача Української повстанської армії передали військовим для освітлювального прожектора. Нерегулярно діяв маяк і під час громадянської війни, вогонь на цьому з'явився лише у 1923-му. Башту і службові приміщення маяка у 1926–1931 роках капітально відремонтували, а напередодні 1941 року там запрацювали радіомаяк іноземної марки "Вількокс" і наутофон. У подальші роки постійно вдосконалювалися технічні засоби маяка.

Зараз висота маяка від основи – 42 м, а висота вогню на ньому від рівня моря – 84 м.

Лузанівський маяк – один із наймолодших

Це один із наймолодших маяків регіону. Спочатку він навіть маяком не вважався, а був навігаційним знаком "Одеський Північний". Його побудували у районі мису Північний Одеський у 1972 році зі збірних залізобетонних елементів. На верхній частині башти встановили дерев'яний щит видимості у вигляді циліндра. Пізніше, у 1979 році, башту обладнали новим світлооптичним приладом. Дальність видимості вогню стала близько 16 миль і споруда отримала статус маяка, який назвали "Лузанівський". Останній раз маяк капітально ремонтували у 1999 році.

Фото: hydro.gov.ua

Зараз він працює в автоматичному режимі та має резервний вогонь. Лузанівський маяк освітлює підходи до портів "Одеса та "Південний". Варто зазначити, що Лузанівський – найнижчий з істнуючих на території Одещини – його висота від основи складає лише 10 метрів, проте висота вогню від рівня моря – 56 м, а дальність видимості вогню – 16 миль.

Дністровсько-Цареградський маяк сповнений легенд

Цареградське гирло, для позначення якого і побудували цей маяк, вважається тим місцем, звідки вирушали на Цареград (руська назва Константинополя) кораблі князів Київської Русі. Є версія, що саме з цього місця почав у 911 році свій переможний похід на греків князь Олег. Гирло розташоване у Затоці.

Є свідчення, що про маяк чи якусь іншу споруду з навігаційною функцією в цій місцевості були відомсті ще за часи Давньої Греції, але офіційний статус Дністровсько-Цареградський маяк отримав у 1851 році. До цього з 1827 року він працював як навігаційний знак. Сама Затока виникла тоді ж, завдяки відкриттю цього знаку. А у 1850-му російська дирекція Чорноморських маяків ухвалила рішення щоб надати знаку статус маяка. І якщо спочатку освітлення проводилося за допомогою рослинної олії, то потім стало використовуватися ґнотове освітлення.

Протягом другої половини XIX століття — першої половини XX століття Дністровсько-Цареградський маяк неодноразово реконструювали, кожного разу додаючи йому все більш прогресивні європейські та вітчизняні технології, елементи і прилади. У перші місяці Другої світової війни Дністровсько-Цареградський маяк опинився на окупованій німцями території, але йому вдалося уникнути руйнувань. Проте у серпні 1944-го війська загарбників, відступаючи, підірвали башту маяка. Для мореплавства Дністровсько-Цареградський маяк мав надто велике значення, тому вже у 1945 році на цьому місці побудували новий маяк.

Сьогодні маяк має статус пам’ятника інженерної думки. Варто додати, що висота маяка складає 32 м, висота вогню від рівня моря – 34 м, а дальність видимості вогню – 16 миль.

Санжійський – маяк, який дав назву селу

Маяк, що розташований в селі Санжійка Овідіопольского району, є одним з найсучасніших в Україні. Його відкрили ще у 1921 році, а зовсім недавно, у 2010-му, звели нову башту, яка майже повторює технічну структуру та зовнішній вигляд своєї попередниці. До того ж перебудований Санжійський маяк стоїть майже на місці попереднього – його пересунули на 100 метрів від води. Сталося це тому, що море в цій місцині веде постійну і переможну боротьбу з сушею, відвойовуючи щороку біля 1 метру території. Таким чином, башта маяку може з часом через ерозію ґрунтів обвалитися у воду, і її вже не вперше перенесли далі від берегової лінії. 

Фото: uk.wikipedia.org

Саме через бурхливе море та з’єднання в цьому місці підводних течій з Босфору та Керченської протоки ще наприкінці XVIII століття задля попередження кораблів тут зробили військовий пункт із сторожовою вежою. Вдень на ній вивішували морські прапорці, а вночі — ліхтарі. Саме від назви військового пункту Санджак і взяли своє ім’я Санжійка та її маяк.

Зараз висота башти від основи складає 28 м, висота вогню від рівня моря – 41 м, а видно вогонь з маяка на 17 миль.

Маяк Шагани – навігатор для порту Усть-Дунайськ

У 1944 році у Татарбунарському районі на пересипу між солоним озером (лиманом) Шагани і Чорним морем встановили споруду, яка спочатку працювала як навігаційний вогонь.  У період повоєнної відбудови та реконструкції багатьох маяків у 1965 році поновили і маяк Шагани: у верхній частині збудованої із залізобетону башти на металевому каркасі встановили два дерев’яні конусоподібні щити видимості.

Фото: www.ibiblio.org

У 1983 році на башті світного знака почав функціонувати новий світлооптичний прилад, завдяки якому дальність видимості вогню збільшилася до 14 миль. Це дало можливість навігаційному знаку отримати статус маяка. 

Цей маяк гарантує безпеку плавання на підходах до порту Усть-Дунайськ. Висота його башти від основи дорівнює 16 м, висота вогню від рівня моря – 20 м, а дальність видимості вогню – 14 миль.

Маяк Будаки – свідок страшної трагедії 

Це один із старіших маяків країни. Його побудували ще у 1851 році селища Будаки, яке зараз зветься Курортним та розташоване на території сучасного Білгород-Дністровського району. В історії маяка є дуже трагічна сторінка, яка пов’язана вона з загибеллю німецького транспортного пароходу "Зальцбург" 1 жовтня 1942 року під час Другої світової війни. Параход, на борту якого перебували 2300 радянських військовополонених, атакувала підлодка СРСР. Більшість військовополонених загинули. Трагедія відбулася у безпосередній близькості до маяка Будяки, і зараз на її місці під водою просто на залишках пароходу є невеличка меморіальна дошка жертвам "Зальцбургу".

Фото: wikimapia.org

Маяк на той час був переважно дерев’яним, а ось у 1960 році на споруді встановили металеву башту. До 1986 року башта була навігаційним знаком, і ліше після того, як його відремонтували та встановили на ньому новий світлооптичний прилад, в результаті чого дальність видимості вогню досягла 17 миль, споруді просвоїли статус маяка.

Чорноморський маяк – символ міста 

На краю Південного захисного мору при вході у морський порт Чорноморськ влітку 1965-го встановили новий маяк, а вперше вогонь на Чорноморському маяку запалили 5 жовтня того ж року. З моменту його будівництва особливо великий обсяг робіт на маяку виконали у 2005-му, а саме встановили сучасний світлодіодний прилад, автономну систему енергозбереження на основі сонячної батареї і вітроустановки та сучасну систему дистанційного контролю і управління роботою обладнання маяка.

Фото: hydro.gov.ua

Маяк, який добре видно з берегової смуги, є певним символом Чорноморська. Його зображення прикрашає герб міста. Додамо, що висота башти маяка від основи становить 19 м, висота вогню від рівня моря – 20 м, а дальність видимості вогню – 15 миль.

Григорівський маяк має висоту вогню 60 метрів

На відстані 3,8 милі від мису Дофінівський у 1955 році з'явився навігаційний знак, який забезпечує необхідне безпечне плавання суден на підходах до портів "Одеса", "Южний" та у напрямку Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу. Згодом, у 1972 році його реконструйювали: за єдиним типовим проєктом збудовали для нього нову башту, на вершині якої у металевому каркасі закріпили дерев’яний щит видимості у вигляді циліндра зі зрізаним конусом під ним. У 1983 та 1986 роках на знакові замінили світлооптичні прилади, в результаті чого дальність видимості вогню досягла 18 миль, що дозволило класифікувати його як маяк. У 1997 році маяк Григорівський капітально відремонтували, завдяки новому обладнанню він працює в автоматичному режимі, хоча є тут і резервний вогонь.

Фото: hydro.gov.ua

Висота башти маяка складає 15 м, висота вогню від рівня моря – 60 м, а дальність видимості вогню – 18 миль.

Маяк Карабуш – один із сучасних

Цей маяк розташований на самому сході Одеської області – біля мису Карабуш на території бази відпочинку. Його історія майже повторює історію Григорівського маяку. Зведений у 1955 році як навігаційний знак, капітально перебудовий та отримав статус маяку у 1983 році, нова модернізація та перехід у автоматчний режим були проведені у 2003 році.

Фото: hydro.gov.ua

Маяк забезпечує безпеку мореплавства на підходах до порту "Южний" та Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу. Висота башти маяка Карабуш – 16 м, висота вогню від рівня моря – 55 м, дальність видимості вогню – 18 миль.

Маяк на острові Зміїний побудували з рештків храму

На острові Зміїний побудували маяк, для спорудження якого використовували рештки давньогрецького храму часів VI-VII ст. до н.е. Фундамент споруди, яка була присвячена славнозвісному Ахіллесу, зберігався аж до 1837 році. Саме тоді його почали розбирати на матеріали для побудови маяку.

Будівництво маяка на острові Фідонісі (саме так називався острів, який нам відомий, як Зміїний) завершили у 1843 році. 

Маяк Зміїного дуже постраждав від подій Першої та Другої Світових війн. Так, у червні 1917 року після успішної бліц-атаки на острів, який охороняли російські солдати, німецький крейсер "Бреслау" артилерійським вогнем майже повністю знищив маяк та прилеглі споруди. Відновили його тільки у 1922-му, коли острів вже перебував під румунським контролем. А під час Другої світової на долю маяка випали нові випробування: спочатку його бомбила радянська авіація, а потім намагалися зруйнувати німецькі війська, що відступали. Проте наприкінці 1944 року навігаційну споруду відремонтували.

Фото: hydro.gov.ua

Сьогодні маяк, висота якого від основи складає 18 метрів, а дальність вогню – 17 миль, забезпечує безпеку мореплавства по 11-му та 12-му колінах Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу.

Одеський створний маяк – найнезвичніший маяк Одещини

Ще один маяк, про який варто згадати, розташований у самісінькому центрі Одеси – на башті будинку по вулиці Преображенській, 5.  Його називають Одеським створним маяком або Заднім маяком створу. Ця споруда працює у парі з Воронцовським маяком. Висота створного маяка над рівнем моря складає 54,9 метра, а дальність вогню — 16 миль.

Фото: dumskaya.net

При підготовці використовувалися матеріали та фото hydro.gov.ua, id-ua.com.ua