Шість імен: Хто ті відомі люди, на честь яких запалили зірки в Одесі

Шість нових імен додалося на Алею зірок в Одесі, тепер їх стало 34. До вже наявних зірок додалися зірки на честь Олександра Довженка, Бориса Нечереди, Петра Нілуса, Олега Соколова, Олександра Блещунова та Михайло Водяного. Depo.Одеса вирішив нагадати, чим ці люди відомі.

Олександр Довженко

У 1926 році режисер Олександр Довженко переїхав до Одеси. На той час йому було 32 роки. Тут він разом з Юрієм Яновським працював на Одеській кіностудії ВУФКУ. Одеська кіностудія стала дуже важлива у житті режисера. У тому ж році, що він переїхав до Одеси, вийшли його перші фільми — сатиричні комедії "Вася-реформатор" та "Ягідка кохання". Попри те, що ці картини не принесли великої слави Довженку, вони стали його першими сходинками до слави. Потім був фільм "Сумка діпкур'єра", який дуже добре пішов у прокаті, а слідком за ним – картина "Звенігора", яка вже стала шедевром. Не зупиняючись на досягненому, у 1929 році Довженко знімає на Одеській кіностудії "Арсенал", який став відомим на весь світ. 

Кадр із фільма "Арсенал"

Борис Нечерда

Український поет-"шестидесятник" Борис Нечерда народився у Житомирській області, його дитинство минуло в Олександрії, а вся подальша доля пов'язана з Одесою. Тут він закінчив суднобудівний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту, а потім жив та працював у редакції обласної молодіжної газети, відповідальним секретарем Одеської організації Спілки письменників України. З-під його пера вийшли 12 книжок (з них вісім – в Одесі) та один роман. Одні його твори ганьбили, через що він вимушений був публікуватися за кордоном, інші плескали у долоні, читаючи його вірші. Ось одна із робіт Бориса Нечерди:

Знову щовечора сходжу з ума.
Бачити страшно чи й знати:
підлітки в парку розкурюють мак,
злидні мої вітчизняні.

Поки парламентський моветон
з радіо битиме молотком,
вимруть мої підранки —
поєні маковим молоком,
а не сонетом Петрарки.

Фото: ugorod.kr.ua

Петро Нілус

До Одеси майбутній український художник та письменник переїхав у 1876 році, коли йому було сім років. Тут він навчався у реальному училищі Петра і Павла, а потім в Одеському художньому училищі у Кіріака Костанді. Далі його життя закинуло у Петербург, а повернувшись до Одеси, Нілус активно включився у місцеве художнє життя. З 1893 року він був членом Товариства південноросійських художників, учасником майже всіх виставок, які проводилися у період з 1890 по 1919 рік. Також Нілус став одним із організаторів створеного у 1897 році Одеського літературно-артистичного товариства. В Одесі у 1919 році вийшла його книга "Дуня і інші оповідання". Протягом багатьох років він активно співпрацював в одеських газетах і журналах. Протягом багатьох років Нілус жив в будинку свого друга художника Є.І. Буковецького, за адресою вул. Княжа, 27, тут же знаходилася його майстерня.

Картина "Осінь", яку Петро Нілус написав у 1893 році

Олег Соколов

Відомий український художник народився та більшу частину життя провів в Одесі. Він створював цикли графіки, захоплювався поп-артом, абстракцією, шукав зв'язки між кольором, композицією і музикою. Починаючи з 1950-х років, активно експериментував з абстракцією. Творчість Олега Соколова, яка багато років ламала догми, приваблювала вчених, поетів, філософів. Його нещадно критикували, влаштовували цькування. Позаяк художник продовжував займатися творчістю та зайняв особливе місце у мистецтві. Його твори зберігаються у багатьох приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.

Картина "Формула егоїзма", яку Соколов написав у 1969 році

Олександр Блещунов

Майбутній альпініст, дослідник та колекціонер Олександр Блещунов переїхав до Одеси з Харкова. У Південній Пальмірі він здобув фах техніка-хіміка в Одеському технікумі консервної промисловості, а потім закінчив Одеський інститут інженерів водного транспорту. У 1936-му, коли йому було лише 22 роки,  організував при Одеському обласному комітеті фізкультури і спорту секцію альпінізму. Нині саме ця подія відзначається як народження одеського альпінізму. Блещунов став першим головою секції і з невеликими перервами керував нею понад 30 років. За ці роки під його керівництвом відбулися альпіністські збори та науково-спортивні експедиції в Крим, Карпати, на Кавказ і Памір. Після другої Світової війни він працював у Вірменії, але потім повернувся до Одеси, де став працювати керівником проблемної лабораторії Одеського інституту холодильної промисловості. Крім альпінізму Блещунов активно займався колекціонуванням предметів мистецтва. Зараз в Одесі діє муніципальний музей, експозицію якого здебільшого складає колекція Олександра Блещунова. Саме тому цей музей був названий на його честь.

Зали музею ім. О. Блещунова /  Фото: omlk.com.ua

Михайло Водяной

Попандопуло – найвідоміша роль Михайла Водяного

Ім'я Михайла Водяного носить в Одесі Театр музичної комедії, у якому він працював більшу частину свого життя. До знайомства з Одесою він працював у театрах П'ятигорська, Львова та інших міст. У 1953 році Львівський театр переїхав до Одеси та став  Одеським театром музичної комедії. Разом з театром переїхав і Михайло Водяной. Багатьом українцям актор відомий за ролю Попандопула у фільми "Весілля у Малинівці". Подейкують, що коли Водяной працював над цією роллю, він звернувся за допомогою до одеських стиляг, один із них впізнав Водяного та подарував йому свій одяг — екзотичну сорочку з пальмами, єгипетськими пірамідами, та яскраву краватку. Загалом Михайло Водяной зіграв понад 150 ролей, в Одеському театрі — понад 100.