"Джура" юних козаків: Як АТОвці на Одещині виховують молодих "бандерівців"

Depo.Одеса поспілкувався з отаманом таборів на Одищині, військовим ЗСУ, учасником бойових дій, отаманом Чорноморського гайдамацького з'єднання Сергієм Гуцалюком, який розповів про сучасне патріотичне виховання молоді.

Для тих, хто ще застав часи піонерії, – що таке "Джура"? 

– Це військово-патриотична гра, яка має козацькі традиції, і яка затверджена в нас на державному рівні, але найперше – це виховна система. "Джурами" за часів козацтва були зброєносці, учні у козацької старшини, тобто підлітки від 12 до 20 років. Разом з козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. 

Раніше, а вперше це відбулося в 2004 році, цим опікувалися суто патріотичні, туристичні організації, але зараз цим вже на 50% займається держава і на 50% – громадскість. Тобто спочатку все формувалося на ентузіастах. 

Сергій Гуцалюк

Наскільки "Джура" відрізняєтся від пластунів, тобто українських скаутів? 

– Дуже схожа, але "Джура" має більш козацьку прив’язку. Пластуни – це, скоріше, застигла форма, яка "законсервувалася" ще на початку ХХ століття у Галичині. У "Джурі" більше сучасноті, демократичності. 

Чи усі школи міста та області приймають участь у першому, районному етапі відбору? Хто був найкрутішим в Одеській області на другому етапі цього року і чому? 

– На жаль, не всі. Наприклад, ігнорують етапи конкурсних змагань школи у Чорноморську та Теплодарі. Але це добровільна гра, і, я вважаю, що наступного року вони все ж таки підключаться до "Джури". Я хотів би, щоб це було справжне козацьке учнівське самоврядування, але поки що це йде скоріше "зверху". Цього року ми охопили 70% шкіл, наступного я мрію задіяти усі школи. 
                
Для цього ми з ветаранами АТО-ООС плануємо проїхатися по школах області та поясніти керівництву ОТГ, що необхідно зазделегіть прорахувати закладання грошей у бюджет на організацію, екіпіровку, знаряддя команди, яка поїде на обласний конкурс від територіальної громади. Зазначу, що саме тергромади найкраще цього року підготували молодь на відміну від місцевих, одеських, чи тих районів, де немає об’єднань. У таких випадках батькам довелося самим екіпувати дітей, а це дискредитує саму гру та її моральні принципи. 

З приводу найсильніших команд, то вони завжди були з Бессарабії. На цій території хто тільки не живе – українці, гагаузи, болгари, молдавани, роми. Вони знають по кілька мов, а молодь вже не має тих прорадянських совкових настроїв, які панують зараз серед їхніх батьків. Я певен, школярі, що зараз підростають, вже не підуть голосувати за проросійських політиків по типу нардепа Антона Кіссе. Недарма Маразліївська ОТГ (рій "Молоде покоління") виграла цього року обласний конкурс і посіла трете місце на всеукраїнських зборах у змаганнях "Саперна підготовка", яки проходили на території соціально реабілітаційного центру "Перлина Придніпров’я", що на Орлівщині Новомосковського району Дніпропетровської області.

Кожна команда представляє якесь місто, район чи ОТГ

Хто у школах займається позакласною роботою з патріотичного виховання? Чи є гра, насамперед, невід’ємною частиною шкільної програми? 

– Так, то державна програма, і найчастіше підготовка до гри триває в школах з жовтня та закінчується травнем. Цим опікуються викладачі з захисту вітчизни, історії України, а загалом відповідає директор з виховної роботи. 

Бажано, щоб  від школи йшло дві команди, але найчастіше це одна команда, яку готують вже поспіхом перед самими змаганнями на регіональному етапі. 

Взагалі то "Джура" більше не хаотична гра, як було раніше. Є відпрацьовані критерії суддівства, є школа вихователів джур, де відбуваються тренінги для вчителів, як вести підготовчу роботу до змагань. 

У нас є окрім старшої вікової групи (учні 8-9 класів), середня (5-6 класи) та молодша група (7-10 років) серед джур? 

– Ні, але ми плануємо наступного року це розвивати. Більше того, ми хочемо охопити ще технікуми. Для цього потрібно мати нових вихователів, яких ми плануємо готувати у педзакладах Одещини. 

Основна наша проблема – дефиціт людей, тому ще це величезна відповідальність підготувати молодь та провести військово-туристичні таборування. Але дітям це дуже цікаво, спочатку їм важко, коли вони тільки-но приїжджають, а потім вони втягуються у цей динамічний процес і вже не хочуть від’їжджати. 

Хто конкретно займається змаганнями в Одесі та області? Чи є волонтери, чи допомагає ОДА? Мерія? 

– Зараз за це відповідають міністерства освіти, оборони, інформації, молоді та спорту. Виконавець держзаказу –Український державний центр національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді, у центральному штабі якого Одещину представляє учасник АТО, заступник голови обласної координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання, отаман ГО "Чорноморське гайдамацьке з’єднання" Олександр Голопотелюк. 

В Одеській області головна відповідальність за підготовку та проведення "Джури" на регіональному та обласному етапах лежить на департаменті освіти ОДА, тому що це – позашкільне виховання, а також безпосередньо на Одеському обласному гуманітарному центрі позашкільної освіти та виховання, де для шкільних викладачів проводять семінари для підготовки до патріотично-виховної гри. Також на громадських засадах цим займаються ветерани АТО: "Шторму", добробату "Арата", наше Чорноморське гайдамацьке з'єднання. 

Колишні військові допомагають "соколятам"

Цього року до нас підключилося Міністерство у справах ветеранів. Це добре, коли АТОвці, приходячи з війни, готують молодь, спілкуються з нею, це створює позитивний імідж, бо солдати в армії дуже різні. 

Стосовно ОДА, то нам завжди допомогали заступники голови Одеської обласної державної адміністрації Сергій Колебошин та Віталій Свічинський. В мерії мене не люблять за "війну" з чинним проросійським мером Геннадієм Трухановим, тому ніхто там з нами не співпрацює, але і не заважає. 

Зазначу, що громадські організації при цьому не отримують ані копійки, ми тільки допомагаємо.

Обласний тур цього року відбувся 9-14 червня на базі дитячого оздоровчого табору "Сонячний" в селі Миколаївка Білгород-Дністровського району. Які були нововведення? 

– Зазначу, що завжди під час таборування діти живуть у наметах поряд з берегом моря, ми організовуємо добре харчування, душ, туалет. Біля табору працює ДСНС, поліція та "швидка". 

Також в нас були жорстокі правила – спілкування виключно українською мовою, не лаятись, не палити, не вживати алкоголь. 

У цьому році на обласному етапі збільшилася кількість команд порівнянно з минулим роком – 47 роїв проти 34. Тому ми їх поділили на чотири сотні таким чином, щоб кожен рій зі своєю сотнею ходили на харчування, покупатися та на ігрові заходи. І таким чином, вони краще між собою подружилися і розуміли один одного, бо найчастіше деякі діти нікуди далі своїх сіл не виїжджають. 

Першу сотню ми назвали на честь генерала-хорунжего Армії УНР Всеволода Змієнка, який народився у 1886 році в Одесі, другу – на честь загиблого одеського АТОвця В'ячеслава Кирилова, третю – на честь організатору антибільшовицького повстанського руху на Одещині Семена Заболотного, командира полку Чорних гайдамаків, начальника 5-го повстанського району Повстанської армії УНР, четверту – на честь одесита Миколи Руденка на позивний "Рудик", який загинув в АТО у жовтні 2017 року. 

Також ми запросили у табір матерів загиблих одеських АТОвців, які до сліз були вражені тим, що ми так назвали сотні, кожна з яких постійно під час таборування вивчала свого героя. Саме таким чином, на мій погляд, проходить цементування нашої молоді, народження нації.  

Зазначу, що я, як отаман у таборі, відповідав за загальну координацію, ранішнє та вечірнє шикування, привітання, гасла, підняття та опущення прапора і таке інше. 

Розкажіть детальніше про етапи змагань. Який найскладніший? 

– Розпочну з конкурсу "Впоряд", де під час змагань оцінюється строєва підготовка, стрільба, вміння розбити табір, намет і таке інше. А от інтелектуальна гра-вікторина "Відун" носить вже краєзнавчий характер. "Козацька смуга перешкод" – це туристичні змагання, а "Пластун" - це поєднання квесту та знову ж туристичних пригод. Також є творчій конкурс, де кожен рой представляє себе. 

Як багато дівчат беруть участь у змаганнях? 

– Кожен рой – це представники різної статі, але немає бути так, що команду представляє сім хлопців і одна дівчина, зазвичай, це три дівчинки і п’ять хлопців. 

Дівчата вміють поводитися зі зброєю не гірше, ніж хлопці, а деякі навіть набагато кращі снайперки

Цього року я остаточно переконався, що найкращі стрілки – то дівчатка, мабуть, вони більш відповідальніші та зосереджені. 

Зазначу, що цьогоріч на зборах під час другого етапу "Джури" козаки Чорноморського гайдамацького з'єднання подарували пневматичну гвинтівку абсолютному чемпіону у стрільбі — Надії Паюл та рою Аккерманська ватра з Білгород-Дністровського району, котрий зайняв перше місце у конкурсі зі стрільбі.

Хто оцінював змагання у цьому році на Одещині? 

– Головний суддя змагань – учасник АТО, заступник голови обласної координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання, наказний отамана ГО "Чорноморське гайдамацьке з’єднання" Олександр Голопотелюк. 

Наскільки я знаю, на його думку, всі учасники гри продемонстрували добру фізичну підготовку, винахідливість, злагоджені командні дії та індивідуальні вміння. 

Але в нас були якісь непорозуміння з викладачами, яки вважали, що їхній рой накращий. Але це буває на будь-яких змаганнях, на мій погляд, з тим нічого не поробиш. 

На що взагалі акцентується увага під час "Джури"? На самі змагання, чи, все ж таки, на ідеї об’єднання та спілкування? 

– Я вважаю, що на спілкуванні, на обмін досвідом, відчуття спільних вражень, переживань, це моя особиста думка. Саме так ми повинні зшивати цю країну. 

Чи є якась соціологія, що от гра якось посприяла тому, що хлопці чи дівчатка захотіли піти в армію та воювати? 

– Ну от яскравий приклад – мій син, який колись грав у "Джуру" в школі, зараз він вже лейтенант і несе службу у Збройних силах України. І таких прикладів я знаю багато. 

Скоріше за все, піде навчатися на віськослужбовця і Надія Паюл, якій ми подарували пневматичну гвинтівку. 

– Розкажіть про гру "Джура-Прикордонник" на Одещині? Де проходили збори? Коли? 

Гру проводили одразу після закінчення другого туру обласного етапу "Джури", тобто у другій половині червня, у селі Приморському Кілійського району. 

Школярі з Одещини брали участь у зборах "Джура-Прикордонник"

Взагалі-то, на всеукраїнському рівні є ще "Джура-Десантник", "Джура-Рятівник", але ці ігри проводяться в інших регіонах. На Одещині проводиться саме "Джура-Прикордонник", до якої залучається прикордонна служба, а участь беруть ті джури, які вже брали участь у таборуванні і зацікавлені у службі в цих військах. 

У підлітків був час і на зайняття…

...і на відпочинок

Самим проблемним питанням під час зборів була логістика. Ми возили дітей в Ізмаїл, де пройшлися маршем з великим прапором вулицями міста, а у Навчальному центрі морської охорони інструктори розповіли учасникам історію морської охорони України, поділилися навичками судноводіння, розказали основи радіотехнічних засобів, навчили самозахисту та показали, як зашивати пробоїну на кораблі. Також ми їздили в Болград, де знаходиться прикордонний загін, а також на полігон зі зброєю. У Приморському до Дня Конституції рої взяли участь у флешмобі, під час якого учасники вилаштувалися у формі літер "UA" та "смайл" в українських кольорах.

Зазначу, що там також були свої сотні – "бандерівців", "мазепенців", "петлюрівцв" та "бульбівців".

Чи вважаєте ви, що навички самооборони, стрільби потрібні дітям? 

– Так, коли я пішов до армії, там мало було хлопців, які вміли себе поводити зі зброєю, і це для мене не зрозуміло. Ми живемо у країні, що воює, і ці навички нам потрібні. 

І наприкінці нашої розмови, розкажіть, як заохочують до гри дітей, вихователів? Які винагороди отримують переможці? 

– На закритті змагань фіналу II етапу всеукраїнської гри "Сокіл-Джура 2019" учасникам вручали грамоти, подяки та дипломи. Чорноморське гайдамацьке з'єднання та таборова старшина заохотили призерів пам'ятними монетами та грошовою винагородою: перше місце – 7 тис. грн, друге – 5 тис. грн, третє – 3 тис. грн. Нам потрібно заохочувати підлітків і їх вихователів, це я вважаю доречним.