"Першу ін'єкцію зробив найкращий друг": Одесит, який живе з ВІЛ, мріє про дітей та лає себе за помилки
Незабаром, 1 грудня, традиційно відзначатиметься Всесвітній день боротьби зі СНІДом. З нагоди цієї дати Depo.Одеса вирішило розповісти історії ВІЛ-позитивних людей. Їхні долі різні, але всі вони воліють бути щасливими, мати сім'ї та жити повноцінним життям
В Одеському обласному центрі соціально значущих хвороб Depo.Одеса розповіли історію одного з пацієнтів – одесита Василя (ім'я змінено, – Ред.). Чоловік має позитивний ВІЛ-статус та живе з ним багато років.
На сьогоднішній день він успішно проходить лікування в Одеському обласному центрі соціально значущих хвороб. Але про свій статус дізнався не одразу, а лише тоді, коли з дружиною почали планувати вагітність… "Я можу розповісти вам історію про хлопчика, який вживав наркотики, полюбляв зміну декорацій, жив дуже весело та не думав про прийдешній день", – почав чоловік.
Він розповів, що дуже рано опинився на вулиці. Сталося це після того, як померла його матір. Василь залишився жити з батьком. Але батько мало цікавився життям сина. "У 13 років я пішов з дому і жив на вулиці. З'являвся вдома інколи… Можливо, кілька разів на рік на декілька тижнів. Жив у друзів, в готелях…", – пригадує одесит.
У 10 класі Василь спробував наркотики. За іронією долі, першу ін’єкцію зробив найкращий друг. Після цього все й почалося. "Я був моряком. Постійних стосунків з жінкою не мав. Були різні… багато. Ви ж розумієте (посміхається – Ред.), моряків не чекають…", – веде чоловік далі.
Фото ілюстративне / pixabay.com
За його словами, він не замислювався про сенс свого існування, доки не зустрів жінку, яка стала його супутницею життя. "Дізнався про свій статус кілька років тому, коли ми з дружиною почали займатися питаннями "еко". Нам сказали, що необхідно підлікувати гепатит С і хламідіоз. Я пішов здавати кров на аналізи. З першого разу нічого не виявили. Все було нормально. А з другого чи то навіть третього разу виявили ВІЛ. Лікарі мені тоді сказали, що вірус у мене такий старий та давній, що я вже не можу нікого заразити", – каже він.
Після того, як Василь дізнався про свій статус, розповів про це дружині. Звісно, для неї це стало великим шоком. Пара почала переживати за своє майбутнє. Був розпач та повне нерозуміння того, як жити далі. Василь одразу ж звернувся за допомогою в Одеський обласний центр соціально значущих хвороб. "У центр прийшов, коли він ще був на Хімічній, напевно, близько двох років тому", – розповів чоловік.
Василь проходить терапію у центрі соціально значущих хвороб
Дружина також пройшла обстеження, результат – негативний. Зараз Василь проходить у Центрі терапію та задоволений перебігом лікування. Каже, що почуває себе набагато краще після того, як почав отримувати терапію. До цього була втома та погане самопочуття, які нічим не можна було пояснити.
На даний час у Василя та його дружини є дуже важлива справа, яку вони мріють реалізувати: подружжя дуже хоче мати дитину. "У нас не виходить завагітніти. Ми зверталися у різні клініки, але не вийшло. Була спроба "еко". Настала вагітність, але серця малюків не забилися. Було підсаджено одразу чотири ембріони. Тест показав вагітність, але приблизно через тиждень відкрилася кровотеча, і я відвіз дружину до лікарні. Поки нам ще не по 50, а лише 40 з хвостиком, ми обов’язково спробуємо ще раз. Діти в сім'ї — це дуже важливо, це те, для чого ми живемо… Мій лікар Олійник Андрій Григорович, говорив, що у нас все обов’язково вийде. Він завжди підбадьорює мене та мою дружину", – каже Василь.
Фото ілюстративне / pixabay.com
На сьогодні Василь має гарну роботу та може повністю забезпечити свою сім'ю. "Спочатку (після одруження, — Ред.) ми жили на орендованій квартирі. Тепер у нас своя квартира. Купив машину півроку тому", – хвалиться він.
Про Центр Василь відзивається добрим словом. Дуже радий з того, що зараз відділ СНІДу знаходиться на вулиці Леонтовича, а не на Хімічній, як це було тоді, коли він вперше прийшов на лікування. "У Центрі мене все влаштовує. Нова адреса та якісний ремонт. Приємно перебувати у такому приміщенні. Дуже добре також, що хворі на ВІЛ не контактують з хворими на туберкульоз. Єдине, що мені не подобається, це черги… Але нічого, встигну", – вважає герой нашої бесіди.
Під кінець своєї розповіді Василь звернувся до всіх батьків з проханням дбати про своїх дітей, звертати увагу на зміну в їхній поведінці, проводити разом більше часу. За таких обставин вони не будуть шукати розваг на вулиці та руйнувати своє життя. В юності людина не розуміє, що робить помилку. Навіть ще деякий час живе з цим і їй здається, що все нормально. Але ці помилки все одно рано чи пізно нагадають про себе, вважає він.
Залишається побажати Василеві та його родині успіхів та вірити, що все заплановане здійсниться.
Довідка: Амбулаторно-поліклінічне відділення (сектор ВІЛ) КНП "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб" Одеської обласної ради" розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Леонтовича, 9/1.
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Одеса