Нові імена на Алеї зірок: Чим прославилися в Одесі видатні особистості

Щороку в день святкування народження Одеси на Алеї зірок з'являються нові імена. Цей рік не став виключенням. На вул. Ланжеронівській вже в суботу, 2 вересня, будуть відкриті зірки видатним людям, чия творчість та життя пов'язані з нашим містом. Журналісти Depo.Одеса з'ясували, хто всі ці люди та яке відношення вони мають до Одеси.

Ільф не може бути без Петрова

Не дивлячись на те, що Ілля Ільф та Євген Петров — це два різні письменники, багато хто їх поєднує та вважає, що один без одного вони просто ніколи не існували. Але це далеко не так. Давайте розбиратися хто є хто.

Обидва письменники народилися та виросли в Одесі, але познайомилися майбутні митці пера в Москві, де працювали в одній газеті та разом вели гумористичну сторінку.

Ілля Ільф (справжнє прізвище Файнзільберг) був на шість років старшим за Євгена Петрова (справжнє прізвище Катаєв). Так, не дивуйтесь, Петров — молодший брат відомого одеського письменника Валентина Катаєва.

Ілля Ільф любив гуляти вуличками Одеси та записувати цікаві вислови місцевих жителів. Багато з них потім знайшли своє місце в його творах.

Валентин Катаєв часто розповідав, що саме він познайомив майбутніх співавторів та підкинув їм ідею написати твір про стілець, у якому заховані скарби.

В 1928 році вийшов їх роман "Дванадцять стільців", який екранізували у 18 країнах світу. Спочатку його надрукували в журналі, а згодом він вийшов окремою книжкою. Через деякий час з'явилося продовження цієї цікавої історії під назвою "Золоте теля". Автори написали ще декілька творів, але ці два були найвдалішими та прославили їх на увесь світ.

Не дивлячись на те, що працювали вони в співавторстві, зірки на Алеї слави отримає кожен окремо.

На честь обох письменників в Одесі назвали вулицю: вул. Ільфа та Петрова знаходиться на селищі Таїрова у Київському районі. Вона простяглася від вул. Левітана до вул. Архітекторської. А у центрі міста, на вул. Дерибасівській, є пам'ятник "12-му стільцю", який теж присвятили відомим співавторам. Також у Саду скульптур Одеського Літературного музею встановлені пам'ятники Іллі Ільфу та Євгену Петрову.

Валентин Катаєв з себе змалював Пєтю Бачея

Логічно продовжити розповідь про одеських зірок історією про Валентина Катаєва — письменника, який теж народився в Одесі. Він написав 25 повістей та романів, 82 розповіді, 27 п'єс та 13 сценаріїв, за якими було знято художні фільми.

У найбільш відомій повісті автора "Белеет парус одинокий" описана майже вся Одеса. Твір багато в чому автобіографічний. В головному герої Пєті Катаєв багато в чому вбачав себе самого.

В Одесі є провулок Катаєва, який колись мав назву 1-й Куліковський провулок. Він знаходиться у Приморському районі між вулицями Пироговська та Семінарська. На стіні будинку по вул. Базарній, 4, де народився Валентин Катаєв, встановлена меморіальна дошка з його іменем. А на фасаді Одеського аграрного університету на вул. Пантелеймонівській у 2013 році була відкрита дошка братам Катаєвим – Валентину та Євгену. Саме в цій будівлі колись знаходилася 5-а чоловіча гімназія, в якій навчалися майбутні письменники.

Паустовський писав про одеситів

Ім'я письменника Костянтина Паустовського в серцях одеситів займає особливе місце. Він приїхав до міста у 1919 та прожив в Одесі понад два роки. Спочатку він оселився на вулиці Ніженській у будинку №48, згодом переїхав на вул. Чорноморську, 21, а потім у будинок №8 на цій же вулиці. Одеська сторінка життя письменника пов'язана з роботою в Опродкомгубі та міській газеті "Моряк". В Одесі Паустовський познайомився та потоваришував з Ісааком Бабелем, Эдуардом Багрицьким, Ілльою Ільфом та іншими письменниками.

Найвідоміший твір, що прославив Паустовського, - четверта повість з автобіографічного циклу "Час великих очікувань". Вона розповідає про життя в Одесі в 1920 році, а була опублікована в 1959. Ця книга у 1965 навіть номінувалася на Нобелівську премію, проте в останню мить перемогу отримав Михайло Шолохов. Проте після виходу книги іноземні читачі по-новому побачили Одесу та ще більше зацікавилися нашим містом.

В Одесі на селищі Котовського одна з вулиць на околиці міста носить ім'я Паустовського. А на вул. Чорноморській, 6, відкрито музей ім. К.Г. Паустовського (філія Літературного музею). На тій же вулиці на будинку № 8, де жив письменник, встановлено меморіальну дошку.

Кіріак Костанді зміг намалювати Одесу

Одеський художник Кіріак Костанді народився в селі Дофіновка Одеської області. Коли хлопцю виповнилося дев'ять років, помер батько. І вже через декілька місяців він вимушений був заробляти собі на хліб самостійно. Костанді працював в бакалійній крамниці, а коли вона переїхала до Акерману, попросив, щоб старший брат забрав його до Одеси. В місті Кіріяк влаштувався на роботу у винарню, а потім у шинок. У вільний від роботи час художник починає малювати свої картини. Згодом його роботи побачив Брюллов та запросив Костанді працювати ретушером у власній майстерні.

Костанді один з перших живописців, хто відкрив красу одеських пейзажів. Він заснував в Одесі школу живопису та із задоволенням передавав свої знання учням.

Іменем Костанді в Одесі названі вулиця, яка знаходиться між вул. Ільфа та Петрова та Фонтанською дорогою, та два провулки – 1-й та 2-й пров. Костанді. Біля входу у Дитячу художню школу імені Костанді встановлено барельєф художника, а у дворі будинку № 46 на вулиці Пастера йому був відкритий пам'ятник, який цього літа вирішили відреставрувати.

Валерія Ободзинського називали одеським Елвісом Преслі

Валерій Ободзинський народився в Одесі. Сім'я майбутнього співака жила неподалік від консерваторії та музичного училища. Щоранку хлопець слухав мелодії та голоси тих, хто там навчався. Музика неабияк зацікавила його. Він не мав музичної освіти та не знав нот, натомість мав абсолютний музичний слух. Згодом Валерій сам опанував гру на декількох музичних інструментах та навчився гарно співати. Він співав всюди: на одеських вулицях та пляжах. І поки він давав свій концерт, його друзі-карманники "чистили" гаманці "публіки". Гроші потім ділили навпіл. Ободзинський розповідав, що в той час вони займалися кожен своєю справою: він співав, а його друзі "збирали" гроші.

Волею випадку Валерій Ободзинський потрапив до оркестру Олега Лундстрема та став відомим естрадним виконавцем. Пік його слави прийшовся на 70-ті роки минулого століття. Тоді весь світ співав його пісню "Ці очі навпроти".

У 2009 році в Одесі був заснований Клуб ретро-естради імені Валерія Ободзинського. А 8 вересня того ж року на вул. Дворянській, 33 встановили меморіальну дошку в пам'ять про виконавця.