"Кухня та мода - це несвобода!": За що борються одеські феміністки

Як розвивалися жіночі рухи в Одесі і до чого це призвело, з'ясовувала кореспондентка Depo.Одеса.

ЖІНОЧІ КЛУБИ: "ЗА ВСЕ ДОБРЕ, ПРОТИ ВСЬОГО ПОГАНОГО"

Вперше ідею створення жіночого клубу в Одесі реалізувала графиня Єлизавета Воронцова. Це було жіноче благодійне товариство, діяльність якого почалася у 1833 році. Метою об'єднання стало активне співробітництво жінок під гаслом: "За все добре, проти всього поганого". Сьогодні в Одесі існує кілька жіночих рухів, заснованих за таким самим дореволюційним принципом.

Наприклад, у 2011 році одеські бізнес-леді зібралися разом і прийшли до висновку, що настав час об'єднати зусилля і створити в місті жіночий клуб. Жіноча асоціація "Lady Diamond" була створена для одеситок від 30 до 90 років. Туди запрощшували життєрадісних, активних, ініціативних, готових до співпраці та обміну досвідом жінок.  "Ми впевнені, що жінки, як вищий прояв любові, краси і материнства, будуть почуті нами в усіх куточках планети. Місія нашого клубу - об'єднувати, любити, удосконалювати і робити світ навколо нас гармонійним", - переконувала президент клубу Зінаїда Мельник. Вартість участі у клубі на той момент складала трохи більше тисячі гривень.

Приблизно в той же час в Одесі заповзятливими дружинами одеських бізнесменів були створені й інші жіночі асоціації. Наприклад, Ольга Азарова відкрила Клуб успішних жінок і заснувала на його основі конкурс "Жінка року". Одна з його учасниць через рік, посварившись з Азаровою, вийшла звідти і створила свій рух.

"ОДЕСА - МАМА ДЕМОКРАТІЇ!", АБО ЧОГО ХОЧУТЬ ЖІНКИ

Інший напрямок розвивав "Одеський союз рівноправності жінок", який почав свою діяльність у революційному 1905 році. Його учасниці читали лекції про рівність статей, допомагали жінкам влаштуватися на роботу і здобувати освіту. Однією з головних вимог тодішніх одеських феміністок було дозволити дівчатам вступати до вишів. Активістки були налаштовані дуже рішуче, і, врешті-решт, тодішня влада змушена була піти на компроміс. Відвідувати університет дівчатам дозволили, щоправда, на вільній основі: до іспитів їх не допускали. Крім того, студенткам довелося випробовувати кпини з боку консервативних професорів і студентів правих поглядів.

Зазначимо, що "Союз рівноправності жінок" займався не тільки жіночими проблемами, але і загальнополітичними. Влітку 1905 року виступив з вимогою дозволити вільне використання української мови.

У 1912 році в Одесі з'явилася "Жіноча газета", яка виходила під гаслом: "Дорогу жінці!". Видавці газети ставили перед собою досить амбітну мету: бути "дзеркалом жіночого руху в усіх куточках земної кулі". Тон видання був досить різким. Діставалося і уряду, і противникам емансипації, і навіть журналам мод. Останні звинувачувалися в тому, що перетворювали жінок в "іграшок, дружин-лялечок, весь сенс життя яких полягає у жадобі якомога частіше і ефектніше міняти свою зовнішню оболонку".

Варто відзначити, що жіночий рух в Одесі було дуже бойовим. Наприклад, 11 серпня 1914 року за стіни Одеської міської думи прийшли 300 жінок, які вимагали виплати грошову допомогу родинам солдатів, які воюють на фронтах Першої світової війни. Для розгону демонстрації влада викликала пожежну команду, але жінкам вдалося відібрати у пожежних брандспойти. А в січні 1915 року на демонстрацію протесту вийшли вже понад три тисячі жінок. Одеситки прорвали поліцейські кордони, і розігнати їх вдалося тільки кінним козакам.

Приблизно через сто років після тих подій на Майдан 19-21 лютого 2014 року у Київ поїдуть три безстрашні одеситки-революціонерки - Олена Балаба, Вікторія Сибір і Надія Яшан.

Сьогодні гендерними темами в одеській політиці займаються блогерка Зоя Казанжи, голова Асоціації жінок України "Дія" Наталія Делієва, депутатки Ганна Позднякова, Ольга Квасницька, Лілія Леонідова, Оксана Гончарук, Ірина Ковалиш. Нещодавно тренінг "Студія жіночної політичної взаємодії" проводила громадська активістка, екс-заступник голови Одеської ОДА часів Міхеїла Саакашвілі Соломія Бобровська, яка вважає, що жінкам в політиці "не гарантована безпека". Участники тренінгу заявили, що саме на Півдні і Сході України помітніше гендерна нерівність і складніше "пробитися".

Зазначимо, що минулого року в Одесі відбувся перший регіональний Український жіночий конгрес. Серед тем, які піднімали на форумі, було скорочення жінок у політиці, що наочно продемонстрували останні вибори в територіальні громади. Пропонувалося забезпечити представництво жінок за допомогою введення квот на їхню участь у виборах. А при недотриманні квотування ввести відповідні санкції. Говорили і про гендерні стереотипи, які серйозно впливають на жінок з юного віку і заважають їхній подальшої реалізації.

На форумі одеський міський голова Геннадій Труханов не без маніпуляцій заявив, що "Одеса - єдине місто у світі, після назви якого ми додаємо "мама". Він визнав, що тільки 25% депутатського корпусу Одеської міської ради - це жінки.

Відзначимо, що у 2018 році в мерії було створено координаційну раду з питань гендерної рівності та запобігання сімейного насильства. Пізніше при департаменті праці та соціальної політики створили управління сімейної та гендерної політики. Там обговорили, що, за статистикою, в Одесі проживає 53,1% жінок і 46,9% чоловіків. Найбільша кількість одеситок працюють в сфері охорони здоров'я, соціальної допомоги, а також в поштовій і кур'єрської галузі, у сфері освіті і держуправління. Чоловіки ж найчастіше займаються будівництвом, виробництвом комп'ютерів, електронної та оптичної продукції, транспортних засобів та постачанням електроенергії і газу. "Це пов'язано з тим, що для деяких видів праці залучати жінок забороняється, але сьогодні приймаються рішення про скасування цих заборон", - заявила директорка муніципального департаменту праці та соцполітики Олена Китайська. За її словами, рівень зарплат жінок в даний час нижче оплати праці чоловіків, тому чиновники рекомендують керівникам різних підприємств враховувати при складанні колективних договорів рівність прав для чоловіків і жінок.

За даними Головного управління статистики в Одеській області, жінки становлять 44% всього економічно активного населення області. Відношення заробітної плати жінок до відповідної заробітної плати чоловіків в Одеській області у 2018-му складало 81,6% (7264 грн – середньомісячна заробітна плата штатних працівників-жінок проти 8904 грн – середньомісячної заробітної плати штатних працівників-чоловіків). Середня заробітна плата жінок протягом останніх трьох років не перевищувала 82% середньої заробітної плати чоловіків.

А ось депутатка Одеської обласної ради Ірина Ковалиш працює на перспективу і вимагає введення гендерної квоти для участі жінок у парламентських виборах. "Ми перебуваємо в передвиборному стані, який не закінчиться 31 березня, триватиме восени і плавно перетече у 2020 рік. Політики за допомогою передвиборних гасел і планів намагаються намацати теми, на які відреагують саме жінки. Адже всі ми знаємо, хто найбільш активно голосує. Насправді, перемога чекає тих кандидатів, які знайдуть підтримку у жінок-виборниць і будуть чесно просувати теми, які могли б жінок об'єднати. До речі, це дуже важке завдання. І тут, в першу чергу, ми, жінки, повинні собі чесно відповісти, у чому саме ми відчуваємо себе дискримінованими, і вимагати усунення цього дисбалансу від влади", - заявила Ковалиш. Вона нагадала, що у 2018 році американські вчені зі штату Вірджинія прийшли до висновку: чим більше жінок задіяно в органах політичної влади країни, тим менше в ній розвинена корупція. "Сьогодні на місцевому рівні закріплена передвиборча квота 70% чоловіків і 30% жінок. Звичайно ж, це не гендерна рівність. Рівність означає 50 на 50. Однак досі не закріплений квотний принцип для жінок з висунення кандидатів у народні депутати", - заявила політик.

Якщо торкнутися суто феміністськіх акцій, то їх в Одесі за останні роки було декілька. Так, у 2017 році на Думській площі активісти організації SUFA (Південно-Українська Феміністична Асоціація) мітингували з плакатами: "Восьме березня - це день рівних прав". "Це не квіти і подарунки, це історія жіночої солідарності, це велика історія боротьби, це протест проти насильства, це вимога бути почутими! Бути на рівних", - заявили учасниці.

Фото: Думська

У 2011 році 10 березня на Потьомкінських сходах, біля пам'ятника Дюку де Рішельє Femen провели акцію "Одеса - не бордель", заявивши про величезну кількість місць розпусти і публічних будинків у нашому місті. "Одеса - прекрасне місто, але, як і будь-яке інше портове місто, перетворилася на бордель. А влада, сидячи у м'яких кріслах, нічого не хоче робити", - переконувала тоді присутніх Інна Шевченко. Активістки скандували: "Одеса - не бордель!" і "Одеса - мама демократії". За два роки по тому в Одесі Анну Гуцол і Олександру Шевченко побили.

Нинішнє 8 березня планує бути куди більш спокійним. Якщо минулого року у місті проходив масовий жіночий забіг, то в цьому планується жіноче авторалі "Одеса-мама". Маршрут ралі прокладений вулицями Одеси, а в змаганнях можуть брати участь виключно жіночі екіпажі - штурман і пілот. А напередодні цієї дати у місті відбувся Марш жінок "За рівні права та можливості", який пройшов без будь-яких ексцеців.