Архіви КДБ: Як в Одесі полювали на "Перебіжчика"

Цілком очевидно, що шпигунська кар’єра в СРСР колишнього мирового судді Володимира Гудкова була приречена на невдачу. Та він все одно прибув до Одеси з еміграції у 1947-му

Юрій Щур

Уродженець Києва Володимир Гудков, який за визначенням чекістів був "з вищою освітою, без визначених занять й місця проживання", потрапив "на олівець" спецслужб у віці 68 років за підозрою у шпигунстві на користь Америки. Агентурна розробка Управління МДБ Одеської області, заведена на Гудкова, отримала назву "Перебіжчик".

Підставою для розробки стали матеріали інформатора "Фєдосєєва", який повідомив, що Гудков під час перебування у американській зоні окупації Австрії встановив письмовий зв'язок із своїми родичами у Одесі.

Про "Перебіжчика" чекістам було відомо, що він закінчив Новоросійський університет в Одесі, був земським начальником у містах Вознесенськ та Ольвіополь (тепер – Первомайськ) сучасної Миколаївської області. Активно впроваджував Столипінську реформу.

З 1912 року Гудков розробки працював мировим суддею в Одесі. З початком Першої світової війни добровольцем записався до армії, хоч і мав звільнення від служби. Отримав чин штабс-капітана, служив до 1917 року у лейб-гвардійському полку.

У 1919 році Володимир Гудков мав поповнити лави загонів Червоної армії. Однак зміг уникнути мобілізації, зробивши новий паспорт, де "зістарив" свій вік на 10 років. Жив далі в Одесі, у тому числі й під час господарювання тут білогвардійців, продовжив працювати суддею. У 1924 році, відчуваючи, що арешту за "контрреволюційну діяльність" під час революційних подій не уникнути, виїхав до Ростова-на-Дону.

До Одеси Гудков повернувся аж 1942-го під час німецької окупації. При чому, прибув в окремому вагоні, який йому надали німці для перевезення родини та майна. У Одесі колишній штабс-капітан приєднався до структури РОВС (Російського загальновійськового союзу), групи колишніх військових чинів старої російської та білої армії. Займався вербуваннями добровольців до німецької армії, зокрема для цього виїжджав до Криму.

Розуміючи, що рерадянізація Одеси для нього означатиме однозначний арешт, перед наступом радянської армії Гудков виїхав до Румунії, а потім – Югославії, звідти – до американської зони окупації Австрії, міста Зальцбург. Саме із Зальцбурга у червні 1946 року він написав листа знайомій в Одесу, в якому цікавився долею родини і висловлював намір повернутися до міста з-за кордону.

Співробітники ж МДБ підозрювали, що наміри Гудкова далекі від звичайної ностальгії, а пов’язані саме із завданням від американської розвідки. У зв’язку із цим інформатор "Фєдосєєв" був орієнтований на виявлення "Перебіжчика" за умови появи того в Одесі. І така оказія підвернулася інформатору у квітні 1947 року. Гудкова побачили в Одесі, він прибув до міста як репатріант. При цьому на квартирі дружини не зупинявся, мовляв, "з політичних міркувань".

За завданням кураторів з МДБ "Фєдосєєв" почав щільно розробляти "Перебіжчика". А останній таки любив поговорити. Зокрема, розповідав про те, що у СРСР скоро буде державний переворот за участі англійців та американців. При цьому, за переказом інформатора, висловлював ненависть до радянської влади й захоплювався західним способом життя.

Разом із тим Гудков поділився намірами виїхати з Одеси. Це, очевидно,  відіграло вирішальну роль в ухваленні таємного арешту "Перебіжчика".

На допитах Гудков підтвердив МДБістам усю інформацію про своє життя до втечі в Європу. Зокрема, про приєднання до організації колишніх офіцерів білої армії під час окупації. Назвав і склад атестаційної комісії, яка приймала рішення щодо його кандидатури: полковники Пустовойтов, Іванов, Фруктов, а також капітан Міхно й капітан 2 рангу фон Штейн.

Гудков переповідав, що після виїзду з Одеси до Бєлграду, за розпорядженням командування Російського корпусу, був влаштований на роботу й перебував тут до вересня 1944-го. Потім разом з іншими членами РОВС виїхав до Маутхаузену, опинився у американській зоні окупації Австрії. З травня 1945-го до лютого 1947-го року жив у Зальцбурзі. Тут, перед виїздом до СРСР, Гудков мав розмову з головним комендантом табору Францем Малькевичем, а також з старшими офіцерами-білогвардійцями. З ними й було узгоджено ведення листування із тайнописом про стан життя у СРСР й інші питання.

Однак, очевидно, що через більш, ніж підозрілу біографію, яка не вписувалася у рамки щирого радянського громадянина, Гудков потрапив під підозру співробітників держбезпеки і  його шпигунська кар’єра була приречена на невдачу.

Читайте також

Як на Одещині ловили румунських шпигунів

Як російський "опозиціонер" допомагав німецьким окупантам на Півдні України

Як по одеських школах відловлювали юних любительок Гітлера

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Одеса