Архіви ЦРУ: Що знали в США про радянську Одещину

Не так давно Центральне розвідувальне управління Сполучених штатів Америки розсекретило та оцифрувало частину архіву документів та інших даних, які збиралися впродовж багатьох років. Особливу увагу у більшості звітів агенти ЦРУ приділяли містам та областям України у складі СРСР за часів Холодної війни. Не стали виключенням у цих архівах як сама Одеса, так і вся область, які доволі часто згадуються в архівних даних.

Так, за запитом "Odessa" в базі ЦРУ можна побачити, що назва міста згадувалася майже у 6 тисячах документів та звітів, з яких нині знято гриф "цілком таємно". Не у всіх цих документах Одеса та область згадується у якості неголовного об'єкту дослідження, але серед звітів є ті, які стосуються саме цього регіону і є дійсно цікавими.

Логічним є те, що в Одеському регіоні американців на той час цікавили схеми розташування об'єктів, на яких зберігалися та перероблялися стратегічні запаси пально-мастильних матеріалів, розташування аеродромів і, головне, місця дислокації військових частин, бункерів та пересування військової техніки і кораблів військового та цивільного призначення.

У звіті від 19 грудня 1952 року американський шпигун описав умови життя в Одесі, які йому вдалося побачити під час візиту в місто в ролі члена екіпажу корабля.

За словами агента ЦРУ, під час виходу в місто документи всіх членів екіпажів кораблів перевіряли звичайні солдати радянської армії, які не шукали шпигунів.

Особливу увагу у звіті він приділив радянським жінкам. "Жінки складають значну частину робочої сили в доках. Робітники були чемні, але трималися осторонь і не взяли б ані цигарок, ані кави. Така відчужена дружелюбність носила досить загальний характер на території порту", - зазначив агент.

У самому місті люди йому здавалися дуже доброзичливими. Набережна з видом на гавань (Приморський бульвар, – Ред.) була дуже популярним місцем і по неділях, як правило, переповнена перехожими, багато з яких були з камерами. Також автор зазначив, що Одеса трохи змінилася після бомбардувань часів Другої світової війни. У деяких місцях прибрали навіть незруйновані стіни. Мешканці міста виглядали ситими, але вдягнені бідно, на відміну від високопосадових чиновників і офіцерів, які одягалися досить елегантно, і їх діти також були добре одягненими. Під час візиту американцю вдалося побачити лише кілька автомобілів, але не було жодного велосипеда.

Особливу увагу агент приділив "обліко морале" радянських часів. Згідно з інформацією у його звіті, жінки у той час були готові надавати іноземцям інтимні послуги, отримуючи за це так звані "some small luxury article" - символічні предмети розкоші. У якості прикладу таких речей автор наводить шовкову жіночу хустинку. Якщо затриманих під час такого розрахунку іноземних моряків, як правило, не заарештовували, стосовно радянських громадян були жорсткі заходи.

Втім, більше американців цікавило не цивільне життя області, а її військове оздоблення та перспективи.

Так у багатьох звітах згадується велика кількість радіолокаційних станцій, які були збудовані майже у кожному населеному пункті. Згадуються такі об'єкти, як комплекс антен у Подільську (колишній Котовськ, але у документах американців він зазначений саме як Подільськ), Протопопівці та інших містах та містечках.

Не стали виключенням і аеродроми. Так у звіті від 1 квітня 1966 року американці надають опис озброєння та кількості літаків на "добре замаскованому" аеродромі, який був розташований в районі 5-ї станції Великого Фонтану. Цей аеродром в межах міста був побудований під час війни лише за тиждень. Звели його завдяки жінкам і дітям, які брали безпосередню участь у будівництві. Про те, що аеродром був добре замаскований, можна сказати хоча б по тому, що перша згадка про нього зустрічається у звітах ЦРУ лише у 1955 році. Зараз на його місці розташовані пам'ятник і сквер льотчикам-героям 69-го винищувального авіаполку.

Не зважаючи на загострене почуття пильності радянських спецслужб і громадян у ті часи, шпигунам вдавалося фіксувати місця постійної дислокації і переміщення військової техніки і флоту.

У документі від 3 травня 1960 року робиться "перепис населення" частини радянського флоту, який перебував у водах Одеси. За даними агентів, у той час у гавані Одеси їм вдалося зафіксувати сім підводних човнів різної класифікації, патрульний катер та два новітніх сторожових кораблі проекту 50 типу "Горностай" (за класифікацією НАТО - Riga class frigate) з посиленим протичовновим озброєнням, які розроблялися, були збудовані та спущені на воду у Миколаєві.

Також американці досить успішно відстежували пересування і техніки сухопутних військ в Одеському регіоні . Перевагу вони віддавали відносно новітнім розробкам радянського військово-промислового комплексу.

Аналізуючи базу всіх документів американської розвідки стосовно Одещини, доволі часто можна натрапити на згадки і про такий не менш стратегічний об'єкт, як Одеський морський порт. Якби у той час радянському громадянину хтось сказав, що на іншому континенті під грифом секретності зберігається майже вся інформація, яка стосується порту Одеси та його гаваней, то уявити реакцію цього громадянина було б не складно. У великому звіті від грудня 1957 року на 102 аркушах, який американці присвятили порту, були зображені схеми та світлини всіх надводних та підводних конструкцій та їхніх особливостей.

З усього вищенаведеного можна зробити кілька висновків. По-перше, враховуючи такий великий масив зібраної інформації (а це лише верхівка айсбергу), ніяка "залізна завіса" так і не змогла відокремити українську Перлину у моря від іншої частини планети. А по-друге, з тих часів не так вже й багато змінилося у побуті простих. І сьогодні, як і раніше, більшість простого люду хоча і виглядає ситими, не може вирватися з "комунального рабства", а чиновники та їхні діти "наїдають" собі дорогі костюми, автівки і дачі, з лише однією відмінністю – більшість з них розташовані саме на іншому континенті.