Для чого у Путіна просувають ідею "порто-франко" для Одещини

Впливові політики Одеси та області для захисту своїх інтересів планомірно просувають в регіоні ідею впровадження режиму"порто-франко" на 30 років. Для цього вони подають президенту України Петру Порошенку відповідні петиції та звертаються до прем’єр-міністра Яценюка з проханням пропрацювати питання доцільності такого кроку. Пересічним одеситам вони підносять це під "соусом" панацеї від економічної та політичної кризи.

Для того, щоб зрозуміти, про що йде мова і що дасть Україні ухвалення для Одеси статусу "порто-франко", поринемо трохи у історію. 

Порто-франко – це зона вільної, безмитної торгівлі. Свого часу режим безмитної торгівлі, який діяв в Одесі з 1819 по 1859 роки, відразу зробив місто одним зі світових торгових центрів. Фактично для всіх купців, що торгували з Російською імперією, Одеса стала єдиним безальтернативним варіантом для ввезення та вивезення товарів з південного напрямку, адже за звичайних умов купець, ще не будучи впевнений в тому, що його товар куплять, ніс фінансові витрати через сплату мита.

З введенням "порто-франко" процес торгівлі через Одесу став виглядати вкрай просто: купець привозив свій товар, без митної тяганини вивантажував його і продавав на місці, будучи впевнений в тому, що товар його куплять, оскільки кількість підприємців в місті з введенням "порто-франко" зросла щонайменше в 10 разів. Після цього купець завантажувався місцевим товаром – як правило, хлібом – і відпливав. Місто при цьому отримувало величезні можливості для розвитку.

Купуючи сировину без мита, підприємці, природно, відкривали в межах "порто-франко" і заводи з переробки сировини, яка приходила до Одеси, а вже потім готова продукція, що вважалася виробленою на території Росії, так само без мита продавалася всередині країни.

Нерідко продукція, вироблена з ввезеної до Одеси сировини, взагалі не виходила за межі митних постів, відразу ж вирушаючи за кордон. Завдяки цьому місто стала одним з основних перевалочних торгових пунктів Середземноморської і Чорноморської торгівлі.

За перші п'ять років "порто-франко" Одеса у складі Російської імперії вийшла на третє місце за торговими оборотами в імперії, а потім і на друге, трохи поступаючись тільки Санкт-Петербургу. Однак поступово плюси "порто-франко" почали переходити в мінуси. Потік вироблених товарів виріс настільки, що перевантажив митні пости. В результаті товари йшли через митницю майже без огляду, а самі митники казково багатіли на підношеннях підприємців.

Як завжди трапляється, розвиток "порто-франко" перейшов у фазу застою. Причиною  стало те, що закінчилась земля для забудови у межах "порто-франко", а будувати підприємства, склади та інші будівлі поза безмитної зони ніхто не хотів. У самій межі почалася торгівля вже землею та підприємствами.

Тож з одного боку межа "порто-франко" сприяла швидкому розвитку Одеси як портового міста, а з іншого - все, що привозилось, продавалось та купувалось в цій межі, не приносило особливого прибутку до казни держави. Більше того, помітно виросла контрабанда товарів (щоб, знову ж таки, не сплачувати мита) з порто-франко на інші території імперії.

Сьогодні проект "порто-франко" для Одеси став дуже жваво став просувати Сергій Ківалов. Одіозний нардеп сподівається, що Порошенко присвоїть регіону статус  вільної економічну зону, і навіть подав на розгляд президента електронну петицію, яка зібрала 25 тисяч підписів. Щоправда, прокуратура області виявила, що підписи під нею залишили"мертві душі" колишніх студентів вишів, які підконтрольні Ківалову.

До чого ж призведе створення "старої нової" зони "порто-франко" в Одесі? Власне, до того ж, до чого вона призвела у ХІХ столітті: вся морська торгівля через Одеський порт не буде обкладатися митом, держава втрачатиме мільйони та мільярди прибутків, а місцеві - та й, напевне, не лише місцеві - чиновники з "потрібними" людьми на "правильних" посадах продовжать збагачуватися за рахунок росту – а він буде значущим – економічної активності  в регіоні та пересічних мешканців.

При цьому для самої Одеси зона "порто-франко" буде цілком вигідною. Але до пори, до часу, адже це збільшить ресурсну базу та непідконтрольність Києву місцевих "князьків", що неминучо сприятиме роздмухуванню конфлікту з Центром та відмежуванню міста від держави. Цим не забаряться скористатися наші "московські друзі", яка традиційно приділяють багато уваги Одеси та області та підтримують будь-які сепаратистські ініціативи в регіоні. Не дивно, що найгучніше пісні про світле безмитне майбутнє співають саме проросійсько налаштовані політики Одещини – Антон Кіссе, Микола Скорик, Олександр Пресман, Вадим Рабинович, мер міста Геннадій Труханов, той же Ківалов та інші. 

У Ківалова навіть створили депутатську групу для просування ідей "порто-франко" в Одесі, тим самим демонструючи свою прихильність до "русского міра" і бажання дестабілізувати ситуацію не тільки в Одесі, але й в Миколаєві і Херсоні. З урахуванням розвалювання судової справи "2 травня" та зростання інтенсивності сепаратистських шабашів на одеському Куликовому полі, все скидається на те, що "солодку" ідею з "порто-франко" намагатимуться хоч якось пропхати до "сакрального" для всіх путінолюбів 2 травня, сподіваючись на підтримку цієї сепаратистської по суті ініціативи прихильників "русского міра" в Одесі та області. Що буде далі – питання риторичне.

Поки що президент відреагував на петицію та запити нардепів хитро: "спихнув" вивчення цього питання на Яценюка. Зокрема Порошенко запропонував прем'єру вивчити, який буде ефект від створення в Одеському морському порту режиму вільної економічної зони "порто-франко". Прем'єр, у свою чергу, доручив профільним міністрам - фінансів, економіки та інфраструктури – у визначений законодавством час вивчити суть питання і відповісти всім подавачам запитів. Що свідчить по те, що і у президента, і у прем'єра, вочевидь, чудово розуміють, чиї вуха стирчать за одеськими "порто-франкістами", і що буде, якщо вв'язатися в їхні ігрища.